Наша сім'я навіки

Партнерка

29 листопада.

-А кому це сьогодні 3 місяці?А??!Моєму Умуту!!Синку моєму!

Міран в цей час прокидається.

-Мммм...що ти робиш?

-Сина вітаю.Сьогодні йому рівно 3 місяці!

-Так?Як швидко час пролетів.

-Угу...

Раптом Умут заплкав.

-Мій син проголодався! Покорми!

-Сама знаю!

Рейян починає кормити Умута.

-А ти чому такий злий?

Рейян сідає на ліжко.

-Я не хочу зараз ревнувати....але цю грудь їсть тепер тільки Умут.

Рейян сміється.

-Міран...

-Що?

-Ти заздриш!?

-Що?

Міран встає.

-До свого сина...

-Та не заздрю! Просто...ти сама казала про сестричку.

Міран присів на вколишки.

-Міранчик...скоро побудемо разом. Коли перестану молоком кормити.

-Коли?

-Ну.....це залежить від молока не від мене.

-Оф...Розумієш сину я не проти. Просто за твоєю мамою дуже засумував.

-Міран..

-Він немовля. Тіло...дуже люблю і тебе звісно. Але ти або в животику або ось тут. А Мама...

-Та він зрозумів вже! Дай поїсти спокійно.

Міран сміється.

-Оф...

1 грудня.

Рейян прокинулася після бурної ночі. Син спав. Вона швидко прийняла душ і переодягнулася. Міран прокидався.

-Коханий..прокидайся!

-Ммммм...Як син?

-Чудово!

-Хм....Одне питання і я встаю.

-Яке?

-Ти точно не хочеш жити окремо?

-Так. Впевненна.

-Тоді я встаю!

Ввечері.

-Прийшов?

-Угу.

Міран обійняв Рейян ззаду.