Наша сім'я навіки

Ви мої скарби!

7 квітня.

День народження Фирата.Всі на озері.

Від Рейян.

-Як чудово,що ми всі нарешті вибрались на природу.-каже Еліф.

-Угу.-Фират.

-Щоб ми робили без дня народження Фирата.

-Угу.-кажу я.

-Так, Рейян!-кричить Міран.

-Що?

-18 тиждень! 5 місяців ти носиш дитину.І ще не навчилася берегти себе?

-Тобто?

Міран бере ковдру і вкриває мене.

-Міран,мені не холодно.

-Я краще знаю.Холодно моїй дитинці чи ні.

-Оф....

Еліф і Фират сміються.Міран торкається живота.

-Міран,коли шашалик буде?..

Засмучено я промовила.

-Хочеш?

-Угу...

Міран поцілував мене в щічку.

-А хто хоче більше?

-Ми разом хочемо!

Всі сміються.

-Мої маленькі!!-мило каже Міран.

-Зараз буде,Рейян. Я допоможу Мірану.

-Дякую,Фират.

Через 10 хвилин.

-Міран! Фират Я з голоду зараз помру....-кричу я.

-Йдуууу, кохааааана моя!-відповідає Міран.

Міран несе мені шашличок.

-Бери!

Не вспів він сказати як я вже їла.

-Фират, Еліф ви бачили колись таку голодну дитину з її мамою.

Я вдараю його.

-Вредена!

-Все !Все! Вибач...

Фират несе Мірану ще.

-Дякую.

Я хватаю з рук Мірана. Міран,Еліф,Фират здивовані.

-Ну...Фират тобі ще зробить....а мені треба за двох їсти!

-Ха...ви бачили?

-Ага!-кажуть ФирЕл.

-Так все!

Я образилася і пішла геть.

-Рейян!-кричить мені вслід Міран.

Він доганяє мене.

-Рейяшка!Кохана...