Минуло 2 місяці.
10 лютого.
Приходить Рейян.
-Привіт,коханий.Уявляєш ти тут вже 2 місяці.І 2 місяці я називаю тебе
коханим.2 місяці не чую твій голос!Не бачу твоїх очей!Ось за що тебе кохати?Але все одно кохаю.Чуєш?Я тебе кохаю.
Я підійшла до нього,сіла поруч.Взяла його руку.
-Ну чому ти не прокидаєшся?Скільки я можу без тебе?А?!Досить вже!Лежить
тут.А я сумувати повинна.
Я відвертаюсь від нього і дивлюсь в вікно.Раптом я відчуваю як мою руку
зжимає рука Мірана.Я повертаюсь до нього.І в нього відкриті очі.
-Міран?!Ти відкрив очі?Ти прокинувся?
-Від тво..го крику... кожен проки..неться....
Я не могла ображатися на нього.Я вирішила покликати лікаря.
-Я покличу лікаря.
-Стій..стій..стій.
Міран тримає мою руку і піднімається трішки.Коли я повертаюсь він лягає
і корчиться від болі.
-Боляче?
-Кажу стій-значить стій.
-Вибач.
-Скільки я лежу тут?
-Два місяці я не чую твого голоса!Два!!
-Тшшш...Я чув це.
-Так чому запитуєш?
-Я думав це сон.Тому що ти мені ще дещо сказала.
Я відразу зрозуміла про що він каже.Тут заходить лікар.
-Ви прокинулися?-запитав лікар
-Прокинувся...-відповів Міран.
Я сіла біля голови Мірана.
-Як ви себе почуваєте?
-Нормально,тільки все тіло болить.
-Голова не болить?
-Ні.
-Чудово.Бачу справді дружина вам допомогла.Вона просто жила тут.Це вже тиждень як я все таки випросив її ночувати вдома.
Міран подивився на мене.Я опустила очі і поміхнулася.
-Лікарю,з ним же все буде добре.
-Так.Але вам треба около місяця полежати в нас.А потім можемо виписувати.
Тому що ваша дружина попіклується про вас це точно.
-Згоден з вами лікарю.
Він подивився на мене.
-Тоді відпочивайте.Я потім до вас зайду.
-Гаразд.-кажу я.
Тільки лікар вийшов.Як мене потянули на себе.
-Значить навіть ночувала зі мною, кохана.
-Так.
Посміхаюсь я.
-Лягай до мене.
-Лягаю.
Я лягла до Мірана. Він обійняв мене.
-Повтори це...
-Що повторити?
-Те що говорила.
-А що я говорила?-я вирішила пограти з ним.
-Коханий, я кохаю тебе.
-Я такого не казала.
-Значить сон...-засумував Міран.
-Я казала.-Я повернула голову на Мірана.-Що два місяці називаю тебе коханим.А потім сказала,що кохаю тебе.
-Що ти сказала?-Міран аж посміхнувся.
-Коли я зрозуміла,що ледве не втратила тебе.Тоді і зрозуміла,що кохаю тебе.
-Ще раз.
Я шепчу йому на вушко.
-Я кохаю тебе!
-І я тебе,кохана.
Ми посміхнулися. Я лягла на груди Мірана. Так ми і заснули.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наша сім'я навіки
RomanceВона його ненавидила, а він кохав її. Їх одружили і їй прийдеться покохати його.Він буде робити все для цього. Історія справді цікава.