Наша сім'я навіки

Наша надія.

18 травня.

РейМір їдуть за кордон.

-Діти, ви впевнені?

-Так, мамо!

-Може це Рейян зашкодить?

-Пані Дільшах все буде добре!

-Тільки народжуйте тут!

-Гаразд! Все ми поїхали.

4 липня.

-Пані Рейян, ви живете як королева!

-А ти мій король!

-Так?

-УГу.

-Ти моя львица. Йди сюди!

Міран цілує Рейян.

-Міран?...

-Що?

-А я дещо хочу.

-Що?

-Я...хочу...

-Не можеш вигадати?

Міран і Рейян сміються.

-Я мабуть хочу....рибку.

-Рибку?

-Так. Ну он ту яку до пива.

-Рейян, тобі її можна?

-Ну хочу...

-Ні.

-Ну будь ласка...

-Ні.

-Будь ласочка...

Рейян дивиться на Мірана щенячими очима.

-Не дивись так! Рейян...оф....гаразд! 

Міран пішов за рибкою.

-Дякую!

15 серпня.

Від Автора.

-Вони скоро вже приїдуть, а в нас нічого не готово!-Дільшах

-Та все в нас готово!-Еліф.

-А ось і ми!-Крчитиь Міран.

-Нарешті!-кричить Еліф.

Еліф обіймає Рейян.

-Який животик вже!-Еліф.

-Угу....-Рейян.

-Я відкормив !-Міран.

-Ну звісно ж....-Рейян.

-Все, всі швидко до столу!-Дільшах.

29 серпня.

Всі чекають на коридорі. Міран дуже сильно хвилюється.

-А чому ти не з нею?-Еліф.

-Вона не захотіла.-Міран.

-Зрозуміло.