Наша сім'я навіки

Я не кохаю тебе....

21 жовтня.

РейМір поїхали до Шадоглу.Рейян обійняла тата.

-Вітаю,татусю.

-Дякую,люба.

-Пан Хазар, вітаю вас з днем народженням. Це вам від нас.

-Дякую, діти. Проходьте.

-Міран,я піду до Гюль.

-Йди звісно.

Рейян побігла.

-Міран, як ваші стосунки?

-Добре. 

-Ти не ображаєш її?

-Ні. Навпаки роблю все, щоб вона покохала мене.

-Гаразд.

-А чому без батьків?Мехмет не приїхав...

-Тато з мамою поїхали за кордон. Тато передавав вам привіт. І сказав,що потім особисто зателефонує.

-Зрозуміло.Добре.

І тут кричить Гюль.

-Міранчик!!!!

-Гюль...принцеско!

Міран бере Гюль на руки.

-Ми вас чекаємо в гостиній.

-Угу...

Гюль дуже сильно обійняла Мірана.

-Так сильно засумувала за мною?

-Ще більш скажу.Я тебе дуже люблю!

Міран з Рейян сміються.

-Вчись Рейян!

-Міран!

-Що?І я тебе Гюль...дуже дуже!

Міран цілує Гюль.

Вони гарно посиділи і поїхали назад.

10 грудня.

Ранок.

Від Рейян.

Я прокинулася і не побачила Мірана.Я прийняла одяг і одягнула ось це.

Цей лук був ніжний. Тим паче цей костюм мені купив Міран....

Він- хороший, милий,турботливий.Але не можу я покохати його. Тут заходить Міран.