2 грудня.
Зустріч АзРей.
-Привіт!
-Привіт!
-Мене звати Рейян.
-Азра. Що ви хотіли?
-Запитати дещо.
-Що?
-Казатиму прямо. У тебе з моїм чоловіком щось є?
-Хм....цікаве питання.Ти про...Мірана.
-Так.
-Хм....ем.....у вас мала дитина...
-Кажи прямо і чесно!
-Чесно?
-Так!
-Якщо....не рахувати пару...декілька поцілуїв і.... один раз....то ні!
-Ти знущаєшся?
-Я? Ні. Просто сказала, що було. Але я не його коханка!Зробили помилку...
Я не хотіла здаватися.
-Хм....а докази?
-Ну...вибач.Ти мене покликала.Сама запитала.Я що повинна докази тягти з собою?А ти як дізналась?
-Сережку твою знайшла.
Я показую їй сережку.
-О,моя!
Вона захотіла забрати.Я не дала.
-Не дам!
-Тобто?
-Чому я маю тобі вірити,що у вас щось було?Може ти нарошно сказала?
-Хм...якщо так сильно хочеш то візьми вчорашнью сорочку.Там я залишила слід.Сережка моя! Які ще тобі докази треба?
-Сьогодні в вечері.
-Стій! Та хоть зараз! Переписка наша! Читай!
Переписка:
-Сьогодні,вона знову не йде на роботу.Будемо працювати ми.
-Як скажеш!
-Чекаю тебе!
Мене вбили.
-Які ще докази тобі дати? Тим паче чому я повинна це робити? Мені він даром не потрібен. Але те, що в нас було то було...ось.
Вона показує мені свою шию. Там засос.
-Вибач, звісно. Може це і не Міран залишив. Я не думала, що треба підпісувати.
Мені ставало погано.
- Більше між нами нічого не було. Бувай!
-Стій!
-Що ще?
-Сережка, сорочка, я фотографую твій засос і переписку вашу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наша сім'я навіки
Lãng mạnВона його ненавидила, а він кохав її. Їх одружили і їй прийдеться покохати його.Він буде робити все для цього. Історія справді цікава.