Наша сім'я навіки

Ніхто до тебе не доторкнеться!

12 грудня.

Сьогодні я одягнула ось це.

-Меліке! Давай швидше!Мене вже Омер чекає!

-Все все!

-Все!Я побігла!

Поцілувала Умута і вийшла.

-Яка красуня на фоні білого снігу!

Я сміюся.

-Дякую!

-Сідайте!

-А мені на своїй можна?

-Ніяк ні! Сьогодні я твій джин.

Я сміюся.

-Гаразд.

Ми приїхали.

-Які побажання у вас моя хазяйко?!

-Хахахах!!Ой....що хочеш те й роби!

-Як побажаєте!уууу!!!

Я сміюся. Омер відкриває мені двері і дає руку.

-Дякую.

Коли я виходжу з машини бачу Мірана з Фиратом які стоять біля офісу.

-Ну що ж....Я тебе провожу до кабінету. А там....там...там..там.

-А там?...

-Після роботи я посмію запросити тебе в ресторан.

-Ну....я подумаю.

-Давай!

Ми пішли до офісу. Як на диво Міран нас побачив але нічого не сказав.

Я зайшла до свого кабінету, роздягнулася і почала працювати. Айше зробила мені каву. Через 10 хвилин влітає Міран.

-Ти чого влітаєш мов божевільний.

-Пані Рейян, не заважатиму?!

 -Ні. А що?

-Ходімо!

-Куди?

Міран бере мене за руку і кудись тягне.

-Ти збожеволів?!....

Міран!!Зупинись!!!.....

Кому кажу!!??.....