В тіні Сонця

Операція "Спектрум"

- Вже приїхали. Вставайте, Командире! — бадьорий голос Арри відігнав сон, одночасно настроюючи на оптимістичний лад, — Пора рятувати світ. Розпочинаємо операцію "Спектрум".

Кріс випурхнула з капсули на ходу поправляючи зачіску, вскочила в крісло й дістала Календар.

- Ого, ми виграли майже три години! Сподіваюсь нам цього вистачить?

- За попередніми розрахунками повинно вистачити, але слід поспішати, у нас ані хвилинки в запасі.

- Покажи мені Спектрум!

Вмить стіни та стеля кабіни ніби розчинились відкриваючи для огляду довколишній простір. Навкруги корабля хвилювалось море розпеченої плазми Першого сонячного рифу. Кріс уважно вдивлялась вперед, та її погляд ніяк не міг вихопити пропалий зонд.

- Ви не туди дивитесь. Спектрум позаду і трохи вище, — підказала Арра, — я розвернула Ікар під час гальмування.

Дівчина повернулась разом з кріслом і швидко знайшла зонд — невелику сріблясту точку, що наближалась поступово збільшуючись в розмірах.

- Арро, а це точно Спектрум? — запитала здивовано, — більше нагадує повітряну кульку проткнуту якоюсь спицею.

- Це він — запевнила Арра, — метеорит при зіткненні зніс щоглу з антеною, та датчиками, залишки якої й виглядають тепер як спиця, але сам зонд залишивсь неушкодженим.

- Просто виглядає він якось не так...

- Ця срібна куля — термозахист, що спрацював, при наближенні до Першого рифу. Пощастило, що він досі не здувся.

- Що мені робити? — нетерпляче запитала Кріс.

- Нічого. Все необхідне зробить автоматика Ікара: коли зблизимось зі Спектрумом дрони закріплять троси на залишках антенної щогли, а я постараюсь якнайшвидше вивести нас з-під удару протуберанця.

- Я що тут зовсім непотрібна?

- Ти маєш уважно за всім спостерігати, щоб вчасно приймати важливі рішення, якщо виникнуть непередбачувані обставини. Автоматика добре спрацьовує лише у стандартних ситуаціях.

На зближення із зондом та підготовку до його евакуації було витрачено майже півтори години. Дрони один по одному виходили з ладу, не витримуючи високих температур та радіації. Кріс неабияк понервувала, спостерігаючи за тим як повільно просувається робота, та Арра щоразу запевняла її, що часу їм ще вистачає. Врешті-решт троси були надійно закріплені на залишку щогли, настав момент старту.