Під Місячним Сяйвом

Розділ ХІІІ. День другий

Цілу ніч ми з Нікою і Катею теревенили про мене з Віктором і про інші дрібниці життя. Навіть батьки приєдналися до наших посиденьок. Сестри вкотре пообіцяли познайомити мене зі своїми чоловіками, заявивши, що ті скоро приїдуть. Тато ж додав, що радий цьому, бо вже заморився жити кілька тижнів за принципом «Вісім дівок — я один». Ясна річ, ми всі сміялися. Вася був неймовірний жартівник. Мені все було цікаво уявляти, кого з себе представляють чоловіки моїх сестер.

—Невже вони відразу подружилися, коли Михайло з Нікою прийшли в дім? І без неприязні обійшлося?

—Абсолютно без. Вони так добре здружилися, що згодом відкрили свій спільний бізнес. Та зараз не про те. Із Віктором зустрічаєтесь після роботи?

—Ага. Вже не дочекаюся. — Я справді десь із півночі вже хотіла, щоб наступна ніч настала

На ранок я знайшла машину на тому самому місці. Дякую! Хоч ти мене і не чуєш. Субота. Робочий день минув без сюрпризів. Клієнтів, на диво, було не так вже й багато, що трохи розслабляло. Віктор, як завжди, сидів на своєму місці, за столом біля дверей і щось писав. Я намагалася на нього не дивитися, щоб клієнти чогось не запідозрили. Мені не потрібні були плітки. Та іноді не стримувалася і дивилася в його сторону. Часом і на собі відчувала погляд. Його погляд. В мені знову прокинулося те саме почуття, що і п'ять років тому. І тепер я намагаюся зрозуміти, чи є щось подібне і у ньому. Безперечно є! Ми закохані знову. Це точно! За ці дві зустрічі, що в нас вже були, ми неодноразово піддавалися досить інтимним обстановкам. Це не просто так.

Вже після роботи і прибирання я зачиняла кафе, як відчула біля себе чиюсь присутність. Від передчуття, що позаду мене саме він, перейняло мову, і я мимоволі вдихнула І знову цей дивний м'ятний запах. Що це таке?

—Ти боялася на мене дивитися цілий день. Чому? — Голос Віктора був скоріше зацікавлений, ніж гнівний. Він не докоряв мене за те, що не дивилась на нього. Мені це сподобалося.

—Віть, —я обернулася і побачила його в білій сорочці з довгим рукавом і його усміхнене обличчя, — я не хочу пліток. Якщо постійно буду дивитися лише в твою сторону, хтось обов'язково щось запідозрить. Я говорю про клієнтів. А мені...не дуже приємно чути подібне.

—Хіба тобі не чхати на плітки?

—Так то воно так, але не на ті, що про...нас. Та ще й на роботі.