Про таке я читала лише у «Сутінках». Але ніколи не думала, що це — правда. А хто б повірив? Від шоку я плавно осіла на підлогу. Може, просто фільмів передивилася? Та ні, якщо б швидкість і сила не були б настільки потужні, я скинула б це на викид адреналіну, але гіпноз, вогонь, очі та жага крові? Я вампір, новообернена безсмертна. Вже нічого не зміниш. Час не повернеш назад. Вони існують.
Лишись я людиною, думала б, що їх треба боятися. Хоча я сумніваюся, що взагалі дізналася б про їхнє існування. Але тепер чого мені боятися? Самої себе? Так не можна! Відрікатися від самої себе? Ніколи! Тепер я одна з них. І гадки не маю, як жити з цим: як добувати кров і як жити. Хоча кров'ю тварин обходитись можна. Якщо, звісно, написане в книгах і показане у фільмах — не вигадка! Та тьху! Вампіри ж не вигадка! Тепер я це точно знаю. Моє відображення в дзеркалі багато про що сказало. Тільки це життя не буде схоже на те, що описують в книгах. Стоп! Лірику залишимо на потім! Я маю збиратися! І тому швидко знову піднялася на ноги. Цього разу перед очима не поплило.
Так, наче все взяла. Лишилося залишити записку для господарки. Я дістала гроші, відкладені на «чорний день» і відрахувала необхідну суму за останній місяць проживання. Далі взяла зошит, відірвала один листок і довелося ще пошукати ручку. Гроші я згорнула в трубочку. Пам'ятаю, тато так робив...коли ще був живий. На папері я нашкрябала кілька рядків:
«Шановна Вікторія Василівна,
Не лякайтеся, якщо не застанете мене тут. Зі мною все добре. Мені довелося терміново поїхати до родичів на Закарпаття. Мабуть, вже не повернусь. Гроші за проживання я залишила. Ваші особисті речі не чіпала.
З повагою, Саша Крамаренко»
Однокурсники зазвичай називали мене Сандра або Алекса, і лише найближча подруга Юля називала мене Сашею. І насправді не було в мене на Закарпатті ніяких родичів. Вся моя далека рідня жила в Одесі. Та їхати до них і ставити їх під удар небезпечно. Щойно я поїду з Києва, за мною буде хвіст; мене шукатимуть або місцеві вампіри (хоча я сумніваюся, що в Києві є щось на кшталт «вампірської влади»), або Лев. А, приїхавши в Одесу, що я скажу своїй двоюрідній бабусі (по татовій лінії) і її дітям? Щось схоже: «Привіт, я новообернена вампірша, можна пожити у вас, за мною женуться?». Уявляю її очі. Та й серце може не витримати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Під Місячним Сяйвом
VampiroПерша книга трилогії «Під Місячним Сяйвом» Олександра Крамаренко - двадцятирічна дівчина, новообернений вампір з незвичайними здібностями, тікає з Києва в Умань, але по збігу обставин опиняється в невеликому місті Підводне. Вона не знає, як далі бут...
