Скоро сонце підніметься і, скоріше за все, протримається на небі цілий день. І що тепер робити? Як ведуть себе вампіри на сонці? Світяться, як у «Сутінках»? Ні, реальне життя вампіра має відрізнятись від книги. Від цього легше не стало. Доведеться ховатися навіть у ясну погоду. Хоча...якщо я спробую вийти на сонце, нічого ж не станеться. Але ж ми можемо і розсипатися в попіл, як говорять легенди. Не легшає. Питання складне. Іти на сонце? Але ж страшно. Вмирати, щойно переродившись, не дуже хочеться. Ні, про це потім. Треба встановити план дій.
Я розставила факти по полицях. Я в Умані. Напишу оголошення, що шукаю квартиру і буду чекати. А чекати, ймовірно, доведеться довго. Тільки щоб не викликати підозри, треба вести активний спосіб життя. Але що в розумінні вампіра «активний спосіб життя»? Полювання? І це все?
Так, ну для початку треба розібратися, як часто я буду полювати і на кого. Мене задовольнить будь-яка живність, але не білки. Надто вони маленькі. А потім пройдусь по місцевих клубах. І, бажано, нічних. Можливо, вампіри тусуються саме там. Проте одна проблема досі лишилася незмінною. Неясно, як на мене впливає сонячне сяйво. Не спробуєш — не зрозумієш. Я зайшла в Прогноз погоди. Вже шоста. Світанок буде через сім хвилин. Як же я хочу сяяти на сонці! Це набагато краще, ніж розсипатися піском. Я виповзла з машини.
П'ять хвилин до світання. Тут я відчула, що мені не дуже комфортно на тілі. Неначе тканина стала твердішою. Мій погляд пройшовся по одягу. Жах! Як я могла не помітити?! Моя біла майка і джинси були всі в застиглій крові. Тільки було незрозуміло, в моїй чи кабана? Бо могло ж і від мене, коли Лев мене... Так, не буду про погане, перевдягнуся. Добре, що на задньому сидінні закинула запасні речі.
Я залізла назад в салон. Серед сумок і кофт я знайшла стильний білий сарафан. Годиться. Хоч я знову піду в ліс, але краще, ніж ходити в закривавлених речах. Швидкими рухами рук мій одяг опинився в пакеті, а сарафан — на мені. Я оглянула себе. Мої руки стали худіші, ніж раніше. Звісно, я не була товста, як бегемот, але тепер... це мої... інші руки. І ноги також. Целюліт зник, а шкіра стала ніжна, як шовк. Зазирнувши в бокове люстерко машини, на мене знову глянула та сама дівчина, що і в Києві. Те саме довге, злегка накрученеі темніше, ніж зазвичай, волосся і прекрасне обличчя, пухнасті чорні вії і брови кольору графіту. І очі. Це вже не ті налиті кров'ю очі. Тепер вони були блідо-оранжеві. От і добре. Скоро будуть золотаво-медові.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Під Місячним Сяйвом
VampirosПерша книга трилогії «Під Місячним Сяйвом» Олександра Крамаренко - двадцятирічна дівчина, новообернений вампір з незвичайними здібностями, тікає з Києва в Умань, але по збігу обставин опиняється в невеликому місті Підводне. Вона не знає, як далі бут...
