Розділ ХІІ. День перший

48 5 9
                                    

Цей день не обіцяв бути звичайним. З Нікою я не розмовляла після того, як приїхала в кафе. Батьки побачили, що я над чимось замислилась, навіть спитали, чи все добре. Я сказала правду, що сьогодні зустрічаюся з хлопцем, який ще й вампір. Мама побажала удачі із усмішкою на обличчі, а тато сказав, щоб я тікала, якщо хлопець буде мене ображати. От жартівник!

З Катею ми не так часто сьогодні говорили. Валентина Іванівна, нарешті, прийшла в літніх брюках. Аж приємно дивитися. Невдоволених клієнтів не було. Звичайний будній день: натовп зранку, спокійно перед обідом, а в обід — черга за кавою.

І знову він. Цього разу я подивилася на нього по-особливому. Віктор усміхався мені, а я — йому. Не хочу більше згадувати той недовгий час, коли ми були неначе чужі люди. Він ніколи не був мені чужий. Виходить, і ти до мене проявляв симпатію. Я так боялась, що це не взаємно, а виявилось...

—Добридень! Дві лимонні тарталетки, будь ласка.

І чому на найцікавішому місці, коли я витаю в думках, мене обов'язково  мають перебити? Змирися, Саша, це твоя робота. Я запакувала для клієнтки замовлення, прийняла гроші і знову стала чекати наступного. Тут до нас із кухні вискочила мама:

—Саша, в нас вистачає тортиків і тістечок?

Я глянула в холодильник. Тортиків вистачало, а з тістечками були проблеми. Дуже швидко розбирали.

—Треба ще еклерів і капкейків з карамеллю.

Мама кивнула і вже хотіла йти, як раптом спитала мене те, що я не очікувала і не хотіла почути.

—До речі, Саша,так хто цей вампір, котрий тебе провів учора? Хто він?

Приховувати від них немає сенсу. Я глянула на Віктора. Він виглялав зосередженим на якихось паперах і щось шкрябав ручкою.

—Це він? — Голос Тані прозвучав трохи здивовано. — Я й не знала, що він...

—Я сама нещодавно дізналася, мамо.

—Ну то як? — Тепер вона всміхалася на всі тридцять два. Я засоромилася. Ну що «як», мамо?

—Рано говорити, — м'яко відповіла я. Дійсно, ще нічого не відомо.

—Гаразд, — вона розвела руками і пішла на кухню за тістечками. Катя ж встала до мене обличчям і продивилася з голови до ніг. Чого вона так дивиться?

Під Місячним СяйвомWhere stories live. Discover now