Ми підійшли до дерев'яних дверей. Ніка дістала із сумочки зв'язку ключів і прокрутила один з них в замку. Я почула, як щось клацнуло. Дівчина дозволила мені повернути ручку. Як легко це було! У мене були такі старі двері в квартирі, що ледь ручка поверталася. Досить довго я не бачила такого.
Ми зайшли і опинилися у великій вітальні. Персикові стіни гарно поєднувалися із білими дизайнерськими меблями. На білій стелі висіла люстра. У Юлі така була: можна міняти колір світла з допомогою пульта, на наших вечірках здебільшого світилося оранжевим. На стіні ліворуч висіло фото.
Ось Ніка, поруч гарний молодий брюнет років дев'ятнадцяти, мабуть Михайло, обіймає її. Дівчина-шатенка з кучеряшками, скоріш за все, Катя. Як і Ніку, її обіймає хлопець з рудим неслухняним волоссям, Кирило. Посередині стояли, як я зрозуміла, Таня і Василь. Тетяна — молода красуня з вишневим каре, а Василь —симпатичний шатен. Всі вони були зняті по пояс і їх об'єднувала одна спільна ознака — золоті очі. Саме фото було в срібній рамці.
Праворуч від мене був досить просторий зал, де стояв стіл і висіла велика плазма. Що зараз показують по телевізору? Я прислухалася. Старі частини «Реальної містики». Тато любив цю передачу. Десь далі від стіни з телевізором була кухня. Її я не бачила.
На сходах сиділа кучерява шатенка. Зліва стояв великий прямокутний диван білого кольору. На ньому сиділи господарі дому. Досить молоді люди. Навіть і не скажеш, що їм двадцять один і двадцять шість.
—Ніко, ти вернулась!— мовила Тетяна. Потім повернула голову в мою сторону. Я думала, вона скривиться, побачивши чужу особистість в своєму домі, але ні. Вона усміхнулася і звернулася знову до Вероніки:
—А це що за чудо? — Чудо? Мене ще так не називали. Я відчула, як мої щоки налились рум'янцем.
—Василю, вимкни телевізор, будь ласка, — сказала Ніка господарю. Хлопець взяв пульт і натиснув червону кнопку.
—Нік, ну не тягни. Представ нам свою нову подружку, — усміхаючись, приєдналася Катя. Вона встала зі сходів і спустилася до нас.
Ніка обернулася до мене з усмішкою на обличчі. Я ж дивилась на неї з подивом. Вона щось замислила? Дівчина знову звернулась до родини:
—В мене є пропозиція. Чи ніхто не проти зробити Сашу...не лише нашою подругою?
—Що? — здивовано сказала її сестра. Дякую, Катю! З язика зняла. Я теж не зрозуміла. Що значить «не лише подругою»? Поясни, подружко. Вероніка повернулася до мене:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Під Місячним Сяйвом
VampiroПерша книга трилогії «Під Місячним Сяйвом» Олександра Крамаренко - двадцятирічна дівчина, новообернений вампір з незвичайними здібностями, тікає з Києва в Умань, але по збігу обставин опиняється в невеликому місті Підводне. Вона не знає, як далі бут...
