До вечора було ще далеко, і тому я вирішила побазікати з Веронікою. Я знайшла її в своїй кімнаті.
—То коли ви приїдете? Ми так скучили! Ти б знав, як вона хоче з вами обома познайомитись.
Це Михайло? Сестра розмовляє з ним по телефону? Раптом я почула ще один голос:
—Кохана, я обіцяю. Ми повернемося, щойно все закінчиться. Десь сімнадцятого-вісімнадцятого точно повернемося.
—Люблю тебе. Мені треба прибиратися. До завтра?
—І я тебе люблю. До завтра.
Вероніка вимкнула телефон і поклала його до кишені.
—З Мішою розмовляла?
Вона обернулася.
—Так. Обіцяв з Кирилом повернутися десь на твій день народження.
Ну ось, знову!
—Ні. Не на мій день народження. На день знайомства з Віктором, чи не так? Ми ж домовились.
—Точно. —Ніка усміхалася, як завжди. Все ж таки хоче святкувати. Яка ж непосидюча! Ми сіли на її ліжко. Кімната в Ніки була непогана: зі стінами небесного кольору, квадратною скляною люстрою і тими самими панорамними вікнами.
—А де Катя?
—Пішла з батьками полювати. Я не голодна, схожу іншим разом.
—Слухай, я так і не спитала: ким працюють Кирило і Міша? Вони наче не трудяться в кафе.
—Ні, в кафе вони не працюють. У них невеличка фірма, що займається продажем одягу.
—Щось на кшталт Інтернет-магазину?
—Точно! Вони поїхали в Умань домовлятися з якоюсь багатою швачкою зі своїм власним ательє про співробітництво. Та щось пішло не так, в неї виникли якісь справи (здається, ательє пограбували, і звідти винесли немалу суму і деякі дорогі речі), дуже зайнята виявилася жінка. Їм довелося залишитися, бо в перервах після розслідування вона з ними вела перемови. Скоро вони домовляться, все буде добре і хлопці повернуться додому. Принаймні, вони так коментують. Хлопці так хочуть з тобою познайомитися.
—Я теж хочу. Шкода, що довелося чекати так довго.
—Це нічого. Все одно скоро повертаються! Буде час, щоб взнати один одного!
Ми ще довго теревенили про те, як Ніка познайомилася з Мішою, доки не настала ніч. А він нічого не сказав! О котрій годині, в якій частині лісу. Цього всього я не спитала. Добре, буду діяти навмання. Просто піду вглиб лісу, тоді й зустрінемося. Я знаю, як знайти його. Лише перевдягнуся в білий сарафан. Я взяла телефон і сумочку і спустилася вниз. Там сиділи мама з татом і дивилися телик. Катя сиділа за столом на кухні і щось малювала.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Під Місячним Сяйвом
VampireПерша книга трилогії «Під Місячним Сяйвом» Олександра Крамаренко - двадцятирічна дівчина, новообернений вампір з незвичайними здібностями, тікає з Києва в Умань, але по збігу обставин опиняється в невеликому місті Підводне. Вона не знає, як далі бут...
