Шаховий король: білий король

○ ◇ ○ КІНЬ: СУТИЧКА З РАБОТОРГОВЦЯМИ (ЧАСТИНА2)○ ◇ ○

      Наступного дня Рональд разом з Маркусом вийшли прогулятись в місто. Цього разу на них не було пірацької одежини, вони були одягнені максимально легко й вільно, наче справді місцеві юнаки — у легкі лляні сорочки, що були одягнені поверх підкорочених коричневих штанів. Але цього разу  й  атмосфера навколо  юнаків зовсім не спокійна. З кожною хвилиною напруга зростала, але Рональд пам'ятав, що потрібно бути максимально спокійним, адже за ними можуть стежити.
          
       Ось так прогулюючись, хлопці натрапили на досить привабливе кафе, на дверях якого висів листок  з повідомленням про те, що у це кафе шукають нових офіціантів й офіціанток. Рональду це одразу ж здалося підозрілим й обмінявшись кивками з Маркусом,  увійшов з ним усередину,   нещиро посміхнувшись.
—  Доброго дня. —   привітно поздоровався Рональд з власником кафе — Я разом з другом шукаємо тимчасовий підробіток на найближчий місяць  і помітили, що ви якраз шукаєте новий персонал. Нам хотілося б влаштуватись до вас офіціантами.
Чоловік уважно вислухав Рональда й посміхнувся.
— Чудово.Тоді прошу вас пройти й приміряти вашу робочу форму.
Юнакам здалося це досить дивним. Їх, навіть нічого не запитавши,  одразу прийняли на роботу у кафе. Здається вони прийшли за вірною адресою. Рональд зайшов у  кімнату персоналу й дозволив  чоловікові, який підкрався до нього зі спини,  відключити себе ударом важкою дерев'яною палицею по голові. Нехай цей незнайомець думає, що загнав двох наївних юнаків у пастку, але насправді це вони загнали його з його спільниками у пастку.

        Пройшов доволі великий проміжок часу й Рональд  отямився в незнайомому приміщені зі зв'язаними руками та ногами. Навколо були й інші юнаки з дівчатами, також зв'язані. Разом в каюті, а Рональд  і не сумнівався, що це саме каюта, було приблизно двадцять людей, враховуючи його і Маркуса.  Юнак озирнувся і помітив недалеко  в кутку глиняний горщик,  значить його можна буде розбити й розрізати  його уламками мотузки, але це звісно ж  займе  багато часу. Також Рональд вирішив дізнатись котра година,  для цього  він запитав руду дівчину, яка сиділа недалеко від нього.
— Слухай, не підкажеш часом,  яка зараз година?
— Зараз приблизно восьма вечора. —  відповіла дівчина.
— Значить я був без свідомості десть половину дня. І ще одне питання,  разом зі мною принесли ще когось?
— Так. Низького хлопчину з кудрявим темним волоссям.
Рональд переконався,  що він  з  Маркусом  в одній каюті, а значить корабель у работорговців всього лише один. А  отже все йде за його  планом.
—  Дякую. Мене до речі Рональдом звуть.
— Я —   Моллі. —   представилась дівчина.
— І давно ти тут, Моллі?
— Від вчорашнього ранку.
— Отже, вже  другий день. Не хвилюйся, Моллі,  ми виберемось звідси живими. В мене є план. Мої товариші повинні напасти на цей корабель завтра ввечері. Ми втечемо всі  разом і повернемось у Ронде.