Шаховий король: білий король

○ ◇ ○ КОРОЛЬ: ПОВСТАНЬ! ЦЕ ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ! ○ ◇ ○

Столиця королівства Фелір Авердіш. Небо затягнуте сірими хмарами й на кам'яну бруківку вулиць капає дощ. Люди зібралися на головній площі, вони чекають появи своїх рятівників - членів організації "Біла Сова". Чекають вже три дні. Раптово десь зверху пролунав підозрілий гуркіт і на даху одного з будинків з'явились Вони - люди, які кинули виклик системі і її порядками.
- Люди! Я, голова організації "Біла сова", прошу у вас вислухати мене. - почав свою вступну промову Рональд, одягнений у білу накидку з капюшоном. - Чи не втомилися ви кожен день бачити суцільний біль і жах, що творяться в нашій країні? Вам приємно знати, що ваші діти вмирають від голоду і хвороб, а егоїстична бездушна влада зводить нові золоті статуї справжнього диявола на землі? Чи не вважаєте ви що пора самим вирішувати свою долю і долю свого королівства? Ви збираєтеся далі терпіти приниження та смерті своїх рідних і близьких?
- Але хто ти такий, що можеш говорити про такі речі? Ми до сьогодні не знаємо про тебе, а ні крихти. А раптом ти й твоя організація працюєте на короля, щоб купити нашу довіру? - запитав якийсь чоловік знизу і раптом рудоволоса дівчина, впізнавши незнайомця, вийшла вперед й стала обличчям до народу.
- Ви помиляєтесь! Він ніколи не став би прислуговувати королю! Прошу повірте мені. Я одна з тих, кого врятували у місті Ронде з полону работорговців! А врятував мене й інших полонених саме цей відважний юнак.
Народ почав перешіптуватись. Адже чутки про врятованих полонених молодих мешканців Ронде й затонулий корабель работорговців Антоніо Сеті дійшли й до столиці. Але поки що досі народ сумнівався. А чи на тих вони покладались? Чи тим довірились?

Хлопець на даху посміхнувся, клацнув застібкою накидки. Він чекав саме цього моменту. Лунає шурхіт тканини й перед народом у всій красі постає юнак, як дві краплі води схожий на короля, але з невеликими відмінностями в зовнішності. Волосся його були коротке, довжиною ледве досягало плечей, а в погляді зелених очей виднілась сила, рішучість і велика віра у світле майбутнє.
- Це правда. Я не прислужник короля. Моє ім'я - Рональд фон Едерн, я законний спадкоємець трону Феліра. Мій батько, король Карлос фон Едерн, був убитий 18 років тому у ніч мого народження. І вбивця його рідний брат - нинішній король Ернест фон Едерн. Моє ім'я було стерте з історії королівства, а я прославився, як зниклий безвісти. Але ось, я стою перед вами живий, а значить я зміг вижити. Я той, хто потопив судно работорговців Антоніо Сеті, мої підопічні здолали ката короля Грегорі де Норке й очільника темних чаклунів культу Люциуса Бартоломео. Я щодня борюсь за своє життя і ви можете вижити у цьому цілковитому хаосі! Давайте разом розпочнемо революцію! Покараємо за всі гріхи Ернеста фон Едерна і його лицемірну огидну свиту! Вирвемо своє майбутнє і майбутнє своїх дітей з лап зловісної несправедливі реальності! Повернемо життя Феліру і його народу! - Рональд говорив дуже переконливо, так, що його слова увійшли в кожне серце і зачепили кожну душу.