Шаховий король: білий король

○◇○КІНЬ: ХЛОПЧИК, ЩО ВЗЯВСЯ ЗА ЗБРОЮ○◇○

!Попередження: це розділ - флешбек(події у минулому)!

(16 років тому)

     Весна. Дерева вже одягнули свої зелені шати, а сонце почало зігрівати своїми променями землю. Раптом звідкись чути швидкий тупіт дитячих ніжок у великому красивому саду.

     Сім'я Розенів має глибоке давнє коріння та походить із шляхетного лицарського роду. Вони мають в своїх передках відомого славетного фелірського лицаря сера Андре дель Розена, який за легендою був настільки відважним, що самотушки здолав рій різних чудовиськ, які загрожували людям королівства. Проте лише його нащадки знають, що насправді їхній відомий предок боровся не з кровожерливими монстрами, а з простими варварами загарбниками й був дуже здібним та сильним воєном.
- Мамусю, подивись який я малюнок намалював! - прокричав руденький восьмирічний хлопчик, тримаючи в руках малюнок рудого котика. Жінка, що сиділа в альтанці, перевела погляд з книги на сина. З дня смерті барона, свого чоловіка, вона бачила щастя тільки у своєму такому життєрадісному єдиному синові.
- Дуже гарний котик, Роббі! - промовила жінка і посміхнулася. Очі хлопчика заіскрилися радістю і він посміхнувся у відповідь. Здавалося таке спокійне життя буде завжди, наповнене радістю.
Раптом до маєтку під'їхав екіпаж королівської гвардії й на територію садиби ступив командир гвардії зі своєю свитою. Баронеса повільно підійшла, сховавши за спиною дитину, й суворо сказала.
- Навіщо ви приїхали пан Ротредж? Хіба я не ясно сказала в минулий раз? Я не збираюся бути вашою коханкою.
І жінка говорила правду. Командир гвардії часто відвідував садибу Розенів і в основному для того, щоб загравати з вдовою баронесою. Маленький Роббі не любив ці візити, як і його мама, що в минулий раз ледь вигнала з маєтку горе коханця.

           Сам пан Ротредж своїм зовнішнім виглядом вселяв страх: біляве пухнасте волосся, частина з якого зав'язана резінкою; грубі риси обличчя; на широкому накачаному торсі одягнена шкіряна жилетка, яка розстебнута; ошатні темні штани й високі чоботи; на руках шкіряні без пальчикові рукавички.
- А ви не чули, місис Розен? Влада нині в руках пана Ернеста. Всі хто проти його влади повинні бути позбавлені свого майна. Ви підтримуєте заколотників, а значить цей маєток і всі гроші тепер належать нашому великому королю Ернесту фон Едерну. Звичайно, ваше майно може залишитися при вас, баронеса Розен, якщо ви станете моєю дружиною.
Жінка спохмурнішала і продовжила твердо стояти на ногах.
- Я не збираюся виходити заміж за такого мерзенного й огидного чоловіка як ви, пане Ротредж. І вашого недоумкуватого короля не визнаю! - вона гордо і твердо стояла на ногах й своїм тілом не дозволяла побачити її дитину.
- Та як ти смієш оскверняти ім'я нашого великого короля! - розсердився чоловік й сильно вдарив жінку по обличчю. Баронеса впала на землю й сильно вдарилась скронею об кам'яну кладку доріжки.