Шаховий король: білий король

○◇○ПОЧАТОК: НАПАД РОЗБІЙНИКІВ ○◇○

Літо. Спека. Діти бігають купатися до річки. Жінки розвішують білизну на вулиці, щоб воно добре висохло під теплим вітерцем. Вартові-гвардійці проводять час у шинку, розпиваючи алкоголь в компанії симпатичних офіціанток, тоді як прості селяни працюють на полі й біля будинку. Ось таке життя в одному селі в районі Кель, що у північно-західній частині Феліра. Тоді як інші райони приходять в занепад від рук людей короля, включаючи столицю королівства Авердиш.

А в кузні з самого ранку кипить робота, вона відчувається у звучанні заліза й ударах молота. Це працює відомий майстер - коваль Джо Дерман. Раніше він кував зброю солдатам і вартовим, отримуючи великий прибуток за свою працю. У народі подейкують, що Дерман викував справжню магічну зброю, єдину у всьому світі. І чутки не брешуть. Джо і справді кував магічну зброю, але в одну мить він перестав виготовляти її. І ніхто не знає чому.

Виглядав коваль, як не дивно, досить належно до свого роду праці. Це був кримезний міцний чоловік з трохи загорілою шкірою, очі ясно сині та темне кучеряве волосся, кородко підстрижене аби не заважати у роботі. Трохи грубі риси обличчя з кримезним широким носом, проте за таким похмурим виглядом ховається справжній дбайливий добряк. З одежини на Джо були вільного крою темні штани, завязані шкіряним ременем на поясі, також довгий шкіряний фартух, у кишені якого він часто любив запихати різні маленькі коштовні камінці, які пізніше стануть прикрасою його ковальських творів (якщо того вимагає замовник). На ногах були звичайні шкіряні сандалі для зручності при ходьбі, а на руках шкіряні рукавиці для роботи у кузні.

Джо має двох синів - Рональда і Маркуса, яких він всіляко намагався залучити до ковальського ремесла. Але хлопченятам зовсім не було діла до ковальства. Рональд мріяв про подорожі по світу і неймовірні пригоди, він вивчав різні карти й мови, читав багато книг про судноплавство, а також навчався фехтуванню в одного солдата, що вийшов у відставку. Маркус складав вірші й марив майбутнім знаменитого поета, хотів відродити минулу велич літератури Феліра і прославити свою батьківщину на весь світ. Але на жаль він нічого не зробив для досягнення своєї мети, та і складати вірші у нього не дуже і виходило. Хлопчик ще не знайшов своє справжнє призначення в житті.

Йшли роки хлопчики росли, розумнішали й водночас ставали усі більш різними. Маркус став добродушним і ніжним хлопчиною, тоді як Рональд серйозним й цілеспрямованим юнаком, який привертає до себе увагу своєю рішучістю і відвагою. Але вони різні не лише характером й внутрішнім світом, але і зовні. Маркус - власник маленького зросту і по-дитячому милого обличчя, з чорним кучерявим волоссям, завдовжки майже до плечей і великими синіми очима. Одягається він завжди по простому - вільна жовта сорочка, одягнена поверх вузьких злегка укорочених штанів, на ногах коричневі прості черевики зі шнуруванням. В цілому Маркус виглядає не на свій вік, хоча він вже шістнадцятирічний.