Залежна тобою

|1|

Будь ласка не судіть з перших частин. Далі буде цікавіше, обіцяю. Приємного читання 😗😗😗
★★★★★★★★
– Ні будь ласка – вона благала його вчепившись за плечі.

– Марто, заспокойся за дверима дитина – його тон був спокійний, а погляд спрямований за спину жінки.

– Чомусь ти не турбувався про дитину коли робив мені боляче словами – по маминих щоках лилися ріки гірких сліз – не залишай мене!

-Це не може відбуватися вічно - риси його обличчя не випромінювали смутку чи жалю. Тато так і залишився стояти як гора з кам'яним лицем.

- Я залежна тобою - вирвалося з її уст, смарагдові очі ще більше наповнювалися слізьми.

Після цих слів тато вирушив з місця, вийшов з кімнати взяв мене на руки та пішов до вхідних дверей. Мама побігла вслід за нами.

- Максиме- останнє що я чула від мами, її русяве волосся, її погляд сповнений болю та сльози останнє що я бачила. Це вечір коли я востаннє бачила маму. ''Я залежна тобою'' - ці слова закрбувалися в моїй пам'яті надовго.

Таточку, куди ми їдемо, чому без мами?- запитала я поки ми йшли до машини.

Коли ми дійшли тато швидко пристебнув паски безпеки. Ми вирушили з місця

- За новим життям! - якось дивно сказав він, щось схоже на радісну інтонацію,але зовсім не співпадає з тим що коїться у нього всередині.

Я торкнулася своєю долонькою до спітнілого вікна

- Прощавай- прошепотіла я

Через 10 років

- Хей подруго, ти що спиш, я з ким розмовляю ? – дівчина помахала мені рукою перед обличчям.

-Вибач, просто замріялася- пробубніла я закладаючи пасму русявого волосся за вухо, я знову втупилася у вікно.

- З тобою точно все добре?- стурбовано мовила вона.

Оксана завжди була моєю найкращою подругою. Точніше від коли ми переїхали в столицю. Коли ми заїхали у нашу попереднью квартиру нас зустріли наші ''дружелюбні'' сусіди. З першого дня нашого приїзду їх затопили. Звичайно пішли до нас але як виявилося чудесним чином винними особами виявилися сусіди зліва. Приблизно так ми познайомилися із сім'єю Оксани, одразу почали дружити. Дружба із цією брюнеткою цілих 10 років це не просто.

Як щодо зовнішнього вигляду Оксани?
Ксеня брюнетка з коротким до плеча прямим, шовковистим волоссям, карими очима та тоненькими як стрічка губами, акуратний носик Ідеальна фігура не худорлява та не занадто повна. Золота середина. Можна сказати Оксана ідеал, але її характер- це щось із чимось. Вона не сидить на місці, завжди їй щось потрібно робити, дівчина свято, але якщо якийсь недоумок зіпсує ''її мить'' вона роздире йому обличчя, у прямому сенсі.

- Ну ось ти знову десь у хмаринках. Світлячок, у нас через місяць випуск зі школи, а ти літаєш. Ти вже придумала що маєш одягнути, це має бути найяскравіший вечір який запам'ятається на все життя - посмішка з її обличчя не зникала.

Я знаю що вона вже давно придбала усе щоб сяяти на випускному вечорі, але мені останнім часом не до того.

- Поживемо- побачимо - тускло промовила я

- Аааа ти говориш як моя бабуся. Де життєрадісність. Світланко точно щось трапилося я відчуваю.

-Хахаха , Ксеню, де ти береш цей позитив
поділися зі мною - з посмішкою промовила я

- По-перше, я рада що ти посміхаєшся, по-друге, ще раз запитую з тобою все добре?, по-третє, ти знаєш що мені не подобається коли мене так називають, тому якщо ти ще раз мене так назвеш отримаєш такого.....

- Домовились, домовились - підняла я руки догори а-ля '' здаюсь ''

- Ну так ти не відповіла на моє запитання, гм що ти від мене приховуєш, можливо зустріла своє кохання, га признавайся- вона підсунулася до мене блище та закліпала очима

- Хахаха ні, завсім ні – усміхнулася я та відвела погляд.

- Не скажеш?

- Не скажу

- Дівчата вам не здається що вже час розходитися- з коридору пролунав голос тата- Якщо хтось швидко збереться я зможу підвести.

- Максим Федорович як завжди вчасно- з сарказмом промовила подруга

-Як завжди- я трішки засмутилася, все таки весела компанія

- Бувай, світлячок - з посмішкою промовила вона. Вона взагалі з її обличчя колись зникає?

- Бувай, Ксеню - і звичайно в мене политіла подушка.

- Провокуєш- промовила вона та зачинила двері з тієї сторони. Я залишилася одна в кімнаті.

- А тепер вимикаємо світло та лягаємо спати- промовила я до себе наче до малої дитини

×××××××××××××××××
Пишіть в коментарях як вам та чи продовжувати далі ? Зараз коментарі для мене дуже важливі 😘😘😘