Залежна тобою

|3|

Я сіла в машину. Тато вже був за кермом та знову в телефоні. Ми вирушили. Оскільки ми переїхали, а школу не змінювали дорога була досить довгою, майже в інший кінець міста.

- Ти сьогодні їдеш на студію?- перервав тишу тато.

- Напевно- нейтрально відповіла я.

- Звичайно їдеш, сьогодні на тебе чекає сюрприз, я тебе з деким познайомлю.

- Тоді чому питаєш?- відповідь на це питання я не отримала, тільки усмішка.

В школі я не була найпопулярнішою та й сірою мишкою також, моя улюблена золота середина. Уви і ах я не знайшла за десять років друзів серед однокласників, крім Оксани. По великому співпадінню вона у моєму класі. В школу я пішла з другого класу, так звичайно я знайома з усіма з нашого та паралельних класів, але ще раз повторюю з друзів тільки Оксана. Взагалі я не дуже компанійська.
Ми вже доїхали до школи, звичайно багато народу, всі кудись біжать, тільки одне стурбоване лице виділялося з натовпу. Ксеня як тільки побачила машину тата її очі округлились, а посмішка зникла з обличчя.

- Я заїду за тобою, до зустрічі- промовив тато не виходячи з машини.

- Ок- я пішла до школи, а машина вирушила у протилежному напрямку.

- Привіт, щось не так- промовила я.

- Привіт, ні все добре- пробубніла Оксана проводжаючи машину поглядом.

- Та що трапилося врешті решт - повернула її обличчя до себе.

- Ходімо, а то ще запізнимося- її тон мені не сподобався, вона чимось стурбована і це видно.

- Ага- ми зайшли у приміщення та пролунав дзвоник.

- Швидше- нарешті добігли  до нашого класу- чому наш клас на третьому поверсі- роздратовано промовила Ксеня.

- Юні леді, чому ви собі дозволили запізнитися- сердито промовив наш фізик.

Вчитель зі своїми тараканами в голові, запізнилися на одну хвилину зауваження в щоденник,а якщо на десять то де там- розстріл, звичайно у переносному сенсі.

- Вибачте- синхронно промовили ми. Я знаю що Оксана хоче його вбити, це читалося у її погляді.

- Корнієнко, від вас я такого не очікував, це повторюється не перший раз.

- Ми вже вибачилася, ви можете далі продовжувати свій урок- Оксана сіла за парту та схрестила руки під грудьми.

- По-перше, Ксеніє, я звертався не до вас, по-друге, досить хамити вчителю.

- По-перше, Оксана, по-друге я не хамлю- абсолютно спокійно промовила вона.

- ВИЙШЛА З КЛАСУ!- прокричав вчитель.

- Тільки збиралася- саркастично промовила вона.

- Ксеніє....

- До-побачення-і хлопнула дверима.

Урок йшов безкінечно, ще довше йшов навчальний день. Ми вже стояли та чекали машину.

- Ти бачила що нам потрібно написати по літературі.

- Світланко, мені вже час- вона вже розвернулася та хотіла йти.

- Стій, що сталося?- зупинила її за руку.

- Буде час розповім, бувай- саме в цей час просигналила машина тата.

- Оксано...- вона мені помахала рукою- та що тут відбувається.

Я дійшла до машини, одразу відчула аромат татового парфюму.

- Ти її копія....- те що я була в шоці нічого не сказати, це було написано в мене на обличчі.

- Ті ж очі, те волосся, але характер мій- з усмішкою промовив він.

- Тато я....- не встигла я домовити як він перебив.

- Так, все добре, їдемо в студію, нас зачекалися - чому я була здивована ? тому що тема мами в нас не піднімалася, особливо з його сторони.

Їхали ми в тиші, час від часу тишу переривали звуки СМСки з татового телефону. Доїхали ми досить швидко, хоча студія була через пару кварталів від нашої теперішньої квартири.
Фотографія в більшості є моїм хоббі, я ніколи не мріяла стати професійним фотографом, але коли я вперше взяла фотоапарат в руки тато орендував мені приміщення для фотостудії, відправив мене на курси і ось тепер це моя робота.
- Ти підіймайся, а я зараз підійду мені потрібно з деким поговорити- промовив тато.

Я зайшла та одразу побачила хлопця. Він стояв біля вікна, його погляд був зосереджений на вулиці. Він повернувся і я змогла його побачити. Хлопець досить привабливої зовнішності, коротке, зачесане на бік волосся пшеничного кольору, чітко виражений контур обличчя та небесно-блакитні очі в яких можна потонути.

-Привіт, я Денис, можна просто Ден - простягнув мені руку.

- Світлана, можна просто Лана- з посмішкою промовила я.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~