Залежна тобою

|9|

Завтра випуск зі школи. Минуло досить багато часу від того вечора. Чим він закінчився? Марк все ж наздогнав мене та завіз додому. Що до Дена та Оксани не знаю. Я розпочала спілкуватися з Марком, попри всі заборони. Про заміжжя я нічого не запитувала, заяв ця тема піднімалася зі сторони Дена, але я просила про це не розмовляти. Зараз вечір, дев'ята година, Оксана залишилася в мене на ночівлю.

- Як ти гадаєш, ці чи ось ці ? - Ксеня вже пів години обирає сережки.

- Як там ваші стосунки з татом?  - показала я на звичайні золоті сережки з камінчиком.

- Які стосунки? Ми просто дуже добре спілкуємося от і все - з усмішкою промовила вона.

Так  розмовляти ми могли до ранку, але Ксеня потягнула мене спати через те що завтра рано вставати.

07:00

-  Ааааа, Лано, де мій гребінець - я прокинулася від того що Ксеня бігала по кімнаті та щось шукала.

- Ксеня, ще рано - пробубніла я та занурилася під ковдру.

- Нічого не рано, лінійка на дев'яту, а потім вечірка, все має бути готово, прокидайся! - роздратовано промовила вона та кинула в мене м'яку іграшку.

- Добре, добре - я підійнялася та пішла у ванну кімнату.

Ми швидко зібралися та поснідали. О 08:00 ми вже стояли біля машини тата.

- Потрібно було виходити раніше - Оксана ходила зі сторони в сторону.

- Ти гадаєш за пів години не доїдемо - я стояла спершись на машину.

- Ну що випускниці, готові ? - підійшов до авто тато.

- Нарешті - промовила подруга сідаючи в машину.

- Поїхали - ми вирушили з місця.

Доїхали ми з невеликим запізненням, але лінійка ще не розпочалася. Всю дорогу Оксана буркала що ми запізнилися.
Свято йшло досить довго, мені вже набридло стояти. Поки лінійка тривала я спілкувалася з однокласниками. Нарешті пролунав останній дзвоник.
Ми зайшли до класу, класний керівник промовила пару слів про те який ми чудові діти, що таких як ми ніколи не буде. Наче й не було тих слів які ми дикі та не вміємо поводити себе в соціумі. Вона договорила та пішла зі словами
"Зустрінемося в ресторані". Ми залишилися в класі. Всі розпочали згадувати найкращі часи за ці 11 років, навіть відео підготували з деякими моментами. Сказати чесно, мені стало сумно що ось вже не буде цих дзвінків, не буде сидіння за партами. Все ж ми напевно більше не побачимось, всі розминемось хто куди.

Настав час розходитися та готуватися до вечора. Ми швидко почали збиратися коли приїхали додому.

- Твої батьки будуть ? - запитала я коли фарбувалася.

- Звичайно - відповіла Оксана.
Так з нами будуть батьки, адже домовилися що хтось має бути з дорослих, але вирішувати хто, не стали, тому будуть всі, тільки у сусідній залі.

Ми доїхали до ресторану. Коли зайшли у приміщення, було багато народу, точніше всі наші однокласники. Весь вечір ми танцювали без зупинки, деколи сідали та розмовляли про майбутнє. Напевно я ніколи не забуду цей день. Потім по традиції ми пішли зустрічати світанок. Звичайно всі пообіцяли частіше бачитись, але чи так воно буде. Прокричали "Дякую школо" та роз'їхалися по домівках.

'''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''

Дякую всім тим хто прочитав цю частину. Я гадаю що декілька зірочок підштовхнуть мене до публікації нового розділу. 😍😍😍