Залежна тобою

~12~

– Світлана, я завезу тебе додому - спокійно промовив Марк, дивлячись як від'їжджає автомобіль Дена

–Марк... - я підійшла до нього та торкнулася спини.

– Він правий, я розіб'ю тобі серце, будь ласка не закохуйся в мене - не повертаючись продовжував Марк

– Не закохуватися в тебе! Тобі не здається що ти занадто великої думки про себе - прокричала я та вибігла з кімнати, а потім з будинку.

Я не думала що дійду пішки, все ж будинок знаходиться за містом, то ж викликала таксі та поїхала до центрального парку, звідти я дійду.

Дорога була відносно не довгою. Нарешті я в парку. На вулиці вже розпочинало смеркати. Десь півгодини я гуляла парком потім пішла у кафе неподалік.

– Злато! - вигукнула я коли побачила дівчину яка самотньо сиділа та дивилася у вікно

– Лано, привіт. Ти як тут? - запитала вона та зробила ковток з горнятка - присідай.

– Так ось проходила, вирішила зайти - я зробила замовлення та ми продовжили розмову.

– А ти не з Марком? - загадково запитала дівчина

– А чому я повинна бути з ним? - я прищурилася

– Весь університет знає як він тебе посадив у машину та повіз - вона повернула обличчя до вікна

– Ми нічого...

– Це будеш розповідати головним пліткарям універу, а мені вже час. Рада була потеревенити - вона зірвалася з місця та побігла до виходу.

*********
Додому я вже йшла пішки. Саме у нашому кварталі вирішили вимкнути світло. Коли я проходила між будинками мені здалося що за мною хтось йде, але все ж не здалося. В наступну секунду я відчула різку біль у голові, а далі нічого не пам'ятаю.

Прокинулася я у лікарні з нестерпним болем по всьому тілу. Коли я повернула голову побачила як тато мирно спить на диванчику поряд. Через деякий час до палати зайшов Ден, а за ним лікар.

– Зупиніться! Їй потрібен відпочинок - промовив сивий чоловік

– Світлано... - прошепотів хлопець, через цю метушню прокинувся і тато.

– Доню, що болить? - запитав він коли я скривилася  від різкої болі

– Голова.. - прокрихкотіла я торкаючись пов'язки

– Міг би я з вами поговорити? - лікар звернувся до тата

– Так, звичайно - вони вийшли в коридор, а я залишилася з Деном

– В тебе.. - я побачила розбиту брову, подряпину та пов'язку на руці у хлопця.

– В тебе ситуація гірша - усміхнувся Денис - вибач за вчора, я не повинен був тебе залишати - він присів біля мене

– Я вперта - обійняла я його

– Я знаю - ми почали сміятися

Ще до вечора ми ми сиділи та розмовляли про все що тільки можна.
На наступний день у палату ввірвалася Ксеня зі сльозами на очах. Декілька разів навідувалася Злата.
Через тиждень мене виписали та з понеділка я пішла на навчання.

************
– Ну привіт, як голова? - запитала Злата коли я сіла до неї на парі

– Жити буду - промовила я та продовжила слухати лекцію

– Наступне заняття з третім курсом - з захопленням промовила дівчина

– Ііі.. - протягнула я. На це вона лише хмикнула. Решту лекції Злата розповідали всі новини цього тижня.

Коли я вийшла до коридору, то одразу зіткнулася з тим хлопцем якого бачила біля Марка

– Вибач - промовила я поправляючи книжки

– Буває, доречі я Дем'ян - протягнув він мені свою руку

– Лана, мені вже час - промовила я, і як не дивно навпроти мене йшов Марк з дівчиною, і звичайно ця дівчина пихнула мене в плече

– Мало місця! - вирвалося в мене, до мене підбігла Злата та потягла до аудиторії.

– Це Юля, донька одного із спонсорів, а ще дівчина Марка яка затрималася найдовше.

– Але ж він дівчат змінює..

– Так, але вона на це закриває очі, а йому зручно, якщо хтось відмовить він до неї біжить. 

Нарешті ми зайшли до аудиторії та сіли посередні, а позаду третій курс, в тому числі і Марк, прямо позаду мене
*****