Залежна тобою

|8|

Коли я вийшла на вулицю одразу нікого не побачила. Звичайно, вони що дурні щоб вирішувати стосунки на людях. Я обійшла будівлю та побачила цих двох.

Все що я побачила це те що у Марка йшла кров з носу, а у Дениса схоже розбита брова та губа. Я швидко підійшла до них, звичайно не сподіваючись що я можу їх роздійняти, але спробувати потрібно.

- ПРИПИНІТЬ!!! - Марк підійняв очі на мене, та підвівся подаючи руку Дену.

- Зустріч братів склалася - саркастично відповів Марк та дістав носовичок та приклав до носа, якщо придивитися то можна побачити що в нього є невелика подряпина на губі. Я підійшла до Дена та провела пальцем над бровою.

- Це лише подряпина - Ден відмахнувся та перевів погляд на мене

Ха, подряпина- посміхнувся Марк - яка ти молодець, Лано, з одним по ресторанах ходиш, іншому слізки витираєш, аплодую стоячи - він справді плескав у долоні з нахабною посмішкою.

- Та ти...ти- не встигла я нічого сказати як той швидко підійшов до мене та різко взяв мене за потилицю. Я тільки побачила вогники у його очах та відчула його уста на своїх. Він поглиблював поцілунок та закусив губу до такої болі що я відчула смак крові, мене відштовхнув Ден, мені здається його блакитні очі стали темнішим за найнижчу точку в океані.

- Не. Торкайся. Її - Ден виділив кожне слово, а потім пнув Марка в живіт.

- Марк... - вигукнула я, здається не своїм голосом.

- Так, хлопці розійшлися - втрутився тато, позаду йшла Оксана.

- А дее... - протягнув Ден

- Ваші поїхали на більш серйозні розбірки, сказали зачекати тут, ви йдете в кабінет, а я поїду до них - грубо промовив тато та попрямував до машини.

- Я з вами - Марк здійнявся з місця

- Йди в кабінет, герою, я сам.

Ми підійнялася у кабінет. Приміщення було затишними, виконаним у чорно-жовтих відтінках. Посередині стояв стіл, а позаду у всю стіну панорамне вікно, по ліву сторону диван, а навпроти дав крісла зі столиком по середині, біля крісла стояла стінка з великою кількістю поличок які заповнені книжками та різними дрібничками.

Ми з Марком сиділи на дивані, а Ден у кріслі за столом. Оксана знайшла аптечку. Як тільки я нанесла на ватку розчин, Марк повернувся в іншу сторону. На фоні було чути сміх Дена та як Оксана ляснула його по плечах.

- Я обережно - та доторкнулася ватою до губи Марка.

- Можливо розповісте чому ви як кіт із собакою? - чомусь сама зараз мені стало цікаво. Хлопці переглянулися та розмову розпочав Ден.

- Лано, тобі не обов'язково це знати, та й це довга історія - підвівся він та повернувся до вікна.

- А чому довга, часу в нас вдосталь, Лано, хочеш знати як тебе тут заміж видають - Марк ніби говорив до мене, але його погляд був спрямований на Дениса.

- Яке заміжжя? - здивовано запитала я дивлячись на Дена, тим часом Оксана просто сиділа у кріслі та про щось думала.

Оксана

Коли я підійнялася у кабінет та відчинила двері, Максим Федорович стояв спершись на стіл та дивився на нічне місто.

- Ти чому тут? - він повернувся, та почав робити кроки у мою сторону.

- Я прийшла за вами всіма, але тут тільки ви - промовила я, та торкнулася своєю спиною до стіни коли чоловік був достатньо близько.

- Оксано... - провів він рукою по моїй щоці, весь цей час він не зводив очей, в відмінності від мене, мій погляд просто бігав по кімнаті.

- Нам потрібно йти, тому що Лана їх не заспокоїть - пошепки промовила я.

Все ж ми вирушили. Весь цей час я була у своїх думках. З них мене вивів голос Лани.

- Яке заміжжя ? - вигукнула дівчина

- Ах так тебе ніхто в курс справи ніхто не вводив? - з посмішкою запитав Марк

- І не повинен був - крізь зуби промовив Ден.

Перша з кабінету вибігла Лана, за нею Марк, Ден так і залишився стояти біля вікна.
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

Дякую всім хто дочитав до цього моменту. На цей час ( 05.12.22 ) готово 14 розділів. Поки що думки немає, що писати далі.