Залежна тобою

~21~

Все що я могла зробити - це просто стояти та дивитися у підлогу. Чи пожалкувала я? Так, сто разів. Крім наших батьків та Павла Олександровича там ще був Денис. Коли я підняла очі, наші погляди зустрілися. Він розчарований. Можливо Ден не винний, це ж не його план щодо одруження. Він вийшов з кабінету, за ним його батько.

– Сідайте - запросив Стефанський старший - чай, кава?

– Ні ,тату, ми тільки прийшли розповісти цю чудову новину - відповів Марк з посмішкою

– Давно ви зустрічаєтеся ? - після невеликої паузи запитав мій тато

– Два дні, але це не заважає нам кохати один одного, так, mi amor?

– Так

– От і добре, не будемо вам заважати - промовив Марк та пішов до виходу

– Лано, я хочу бачити тебе сьогодні вдома, нам потрібно поговорити - сказав тато, та ми вийшли. Біля ліфту ми зустріли Дена з батьком

– Вибач - прошепотіла я та ми вирушили з Марком далі

********
Тато приїхав додому через дві години після мого приїзду. Він зайшов до вітальні та присів на диван поруч зі мною, не промовляючи жодного слова, першою розпочала я:

– Вибач - все що я змогла сказати

– Тобі немає за що вибачатися, ти тут ні в чому не винна - відповів тато та притягнув до себе в обійми - якщо ти справді його кохаєш, то чому вам не бути разом

– Ти кохав маму? - запитала я щоб перевести тему, найпростіше запитання на яке я ніколи не отримувала відповідь

– Напевно. Коли ми зустрілися ми були занадто молоді. Сімнадцять років це не той вік щоб думати про серйозні стосунки, але доля вирішила інакше. Через півроку після початку наших стосунків Марта повідомила про вагітність, я не скажу що не розгубився. Це було несподіванкою, але все минуло так швидко що я не встиг оглянутися як вже ми одружені і в нас на руках маленька донька, хоча нам тоді було по вісімнадцять

– Ти жалкував?

– Ні, я навіть думати про це не міг, щоб там не трапилося я дякую що в мене є ти - з теплою посмішкою відповів тато

– Яка вона була?

– Коли я її вперше побачив вона була найтихішою дівчиною у нашій компанії. Наші спільні друзі вирішили тоді влаштувати вечірку. Одразу я не побачив Марту. Дівчина середнього зросту, з довгим русявим волоссям та виразними смарагдовими очима. Через сім років вона почала замикатися у собі, цей образ поступово згасав, потім розпочалися істерики та сварки. Останньою краплею стала новина про іншого чоловіка

– Вона змінилася - зітхнула я

– Ти її бачила? - з здивуванням запитав тато

– Нажаль. Від мами не залишилося нічого. Це холодна жінка - пояснила я

**************
Марк

– Тобто ви зустрічаєтеся - п'ятий раз запитала Діана

– Я гадаю що за півгодини нічого не змінилося - відповів я перебираючи виделкою по тарілці

Несподівано пролунав дзвінок у двері, а за ним роздратований стукіт

– Сиди, я сам відчиню - я ліниво піднявся зі стільця та попрямував до дверей, коли я відчинив, на мене налитів розлючений батько

– І тобі привіт, тату

– Та як ти смієш - після цих слів мені прилетів дзвінкий ляпас - ти розумієш що ти мене підставив, ти нас підставив

– Ні - відповів я, напевно це було дарма, адже в мене влитів кулак, з точністю в сонячне сплетіння

– Ти спробуй думати перед тим як щось говорити

– Відійди від нього - прокричала  Діана

– А ти не втручайся - звернувся він до своєї доньки - а тепер ти, якщо про твою витівку дізнається Юля, а разом з нею її татусь, ти не отримаєш ні копійки

– Так за гроші хвилюєшся?

– Ще раз повторюю слідкуй за язиком, а щодо моїх грошей то так, ти розумієш що це найголовніший партнер і якщо ми втратимо з ним зв'язки, компанія піде на дно, а я хочу нагадати тобі, синку, що ти майбутній власник, і тобі потім з неї жити, тому в твоїх інтересах щоб вона процвітала, і тому я раджу тобі кинути цю дівку, і визначитися з датою весілля з Юлею - прошепів він

– Ніколи, моє життя - не твоя справа, завтра весь університет буде знати про мене і Лану, а через рік, два про наші заручини, як тобі такий план? - з посмішкою промовив я

– Від завтра, всі твої рахунки будуть заблоковані, щодо мого заступника я вирішу потім

– Пам'ятай, 80% компанії наші з Діаною, чи не в твоїх інтересах підтримувати дружні стосунки з нами

– Деколи я жалкую що в тебе мій характер - з цими словами він вийшов з квартири

– Козел - прошепіла Діана - у тебе й справді такі плани на Лану?

– Все можливо - промовив я, та пішов, залишаючи сестру в роздумах