Перші 15 хвилин півтори годинної пари я намагалася включитися в урок. Професор з голландської мови розповідав чергове правило носія цієї мови. Я ніяк не могла вловити хвилю уроку.
Я горіла бажанням вивчати голландську, фінську та шведську. Шведською я розмовляла вільно. Не знаю чому, але це країни моєї мрії. Це просто щось неперевершене. Краси, як в цих країнах, я не бачила ні в одній у світі. На найнижчому рівні мого знання була голландська. Вона вдавалася найважче, ще й вчитель був просто жахливий. Основною мовою, яку я вибрала, це була та сама голландська, як раз через те, що я її погано знала.
— Ти що робиш? — Джоанна штовхнула моє плече від чого я пересмикнулася.
— Нічого. — в непорозуміння відповіла я.
— Нічого? Ти нахабно роздивляєшся Девіда. Девіда!
— Нікого я не роздивляюся, маячня. — відкривши словник протягнула я.
— Джонсон! — вчитель викрикнув моє прізвище на всю аудиторію.
— Так?
— Перерахуй мені всі неправильні дієслова, які ми вчили на минулій парі. — він просвердлив мене поглядом та почав очікувати.
— М-м...denk*, luister*.. — я вправно почала копатися в спогадах минулого тижня, але вчитель мене зупинив.
— Мелісса, ці дієслова ми вчили в першому семестрі. Вже кінець другого. До того ж, ти не правильно їх вимовляєш. Це погано. Не відволікайся.Після цих слів я докірливо подивилася у сторону Джоанни та на протязі усієї лекції слухала професора.
Далі у нас був практичний курс перекладу. На нього прийшла заміна у вигляді молодої професорші, її звати Анна.
— Тож діти, сьогодні я заміняю професора Максвіла. У вас буде маленька робота, ви повинні перекласти абзац книги «Прощавай, Літо», Рей Бредбері... — жінка не закінчила, адже у аудиторію ввійшов наш професор кафедри.
— Вибачте, що зупиняю пару. У нас новий учень Крістофер Остін. — перед нами опинився гарної зовнішності хлопець, років двадцяти, зелені, немов смарагд, очі провели погляд по нашій аудиторії та зупинилися на мені. — Мені потрібно, щоб хтось провів маленьку екскурсію по нашому коледжу. — професор зробив паузу аби подумати хто це буде. Хто б сумнівався. — Мелісса?
— Що? — Крістофер посміхнувся від моєї відповіді, а професор докірливо на мене подивився. — Я? — він кивнув та я встала з свого місця.
— Вдалої праці вам. — ми вийшли з аудиторії та я повела хлопця у напрямку нашої малої бібліотеки.Я кидала короткі фрази про те, що знаходилося на шляху до неї. Перед бібліотекою були різні аудиторії.
— Це наша бібліотека, — я провела руками по книгах та побачила одну: Нічний світ: Таємний вампір. Я взяла її з собою, на що отримала смішок від Крістофера — Що веселого в тому, що я взяла книгу?
— Нічого. — трішки охриплий голос відчувся по моєму тілі сиротами , але я одразу оговталася.
— Зачекай мене хвилинку, я зараз прийду. — я пішла аби взяти книгу.Повернувшись я показала йому інші частини коледжу та ми пішли на пари.
Прийшла я у вечері, перед цим зайшла до бібліотеки, мала віддати книгу з фінськими займенниками та дієсловами.
Прийшовши додому я очікувала зустріти тата, який стояв би на кухні та готував вечерю.— Мелісса? — Кай вийшов нізвідки, від я чого перелякалася.
— Ти що тут робиш?! — я швидко наділа футболку, що тримала у руках.
— Як завжди.
— М-м, ну зрозуміло.
— І це все? — він встав з мого крісла та підійшов до мене.
— А що ти хочеш? Я йду робити вечерю, як я зрозуміла, тато поїхав на роботу та буде за тиждень, не менше, тож я пішла.Я пішла на кухню, а Кай за мною. Чорнявий став позаду мене та став роздивлятися, як я намагаюся дістати борошно з верхньої полички.
— Давай допоможу.. — він став впритул до мене та його дихання мене залоскотало.
— Ми з тобою говорили на цю тему...якщо ти вважаєш, що я намагаюся тебе звабити...ми вже це проходили. — я повернулася та зустрілася з його чорними немов смола очима.
— Ти впевнена? — він роздивився моє обличчя в звичній для нього манері, від чого я згадала усі ночі, які були проведені разом.
— Т-так... — спогад ночі два дні тому, дав про себе знати ниттям у низу живота.
— І ти хочеш мені сказати, що зараз не згадуєш ті ночі разом? — я мовчала, червонівши з кожною секундою дедалі більше. — Не мовчи, про що думаєш? — він підняв мою голову так, щоб я змогла подивитися йому у очі. — Мелісса? — не витримавши цієї напруги я вчіпилася як у його губи, так і в плечі.
— Ти ж пам'ятаєш, що це звичайний секс по дружбі? — сівши на стіл сказала я йому у губи. — І це останній раз...
— Звісно... — стиснувши мої сідниці, сказав той.*denk — думати;
*lister — слухати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє марне слово: Назавжди
AdventureВона викурювала останню сигарету на балконі, згадуючи події літа. Те, про що вона так сильно мріяла, стало її реальністю, що була пеклом посеред раю. Вона швидко отримала таке бажане кохання, але були наслідки, які згодом привели її до страждань. ...