Чотири місяці потому:
— Бісова Мелісса, де ти там є?! — чую крики з першого поверху своєї домівки.
— Зараз, хвилинку. — я вдихаю сигаретний дим та видмухую його у холодне швецьке повітря.З низу чується шум, гал, крики новонароджених дітей Селіни і Девіда, передноворічня метушня...А мої думки далі повертаються у 31 серпня. Сьогодні рівно чотири місяці. Чотири місяці, як немає Крістофера поруч.
— Мелісса, ну ходи сюди, я не вправляюсь з дітьми та приготуванням столу до Нового року. Залишилась година! — Селіна піднялась до мене зі своїм сином Крістофером та встала позаду.
— Чотири місяці, Селіна...
— Маленька, я знаю, тобі важко. Але хоч в цей день, забудь, на одну ніч. — маленький Крістофер почав голосно плакати та я взяла його на руки.
— Що, карапузику? Змерз? — маленькі щічки стали червоними та ми пішли у дім.Там була страшенно метушня. Вагітна Джоанна ніяк не могла повісити гірлянду на вікно, а Раян дискутував з нею. Андреа сиділа з маленькою дочкою Селіни, Емілі, та бавилась. А Кай голосно лаявся з директоркою дитячого будинку.
– Ця курка, не хоче привезти нам Терезу!
Тереза — маленька дівчинка з дитбудинку, яку Андреа та Кай хочуть удочерити. Дітей Селіни та Девіда назвали в честь померлих Емілі та Крістофера. У всіх все було так добре! Але не в мене. Великий пустий дім, золотий ретривер Ґолд і книги. Це все, що я мала. Я пішла вкладати спати малого та загубилася в часі. Все було так спокійно, що коли фурія Джоанна влетіла у кімнату я нічого не зрозуміла.
— 5 хвилини до Нового року! Побігли!
Я залишила малого та побігла за нею. Стіл вже був готовим, всі друзі сиділи гарно одягнені, добре, що я нашвидкоруч одягнула коротке чорне плаття на довгий рукав з вирізом та розплела волосся ще швидше.
— Десять! Дев'ять! Вісім! Сім! Шість! П'ять! Чотири! — викрикує Девід.
– Три! Два! Один!!! – долучились ми. – З НОВИМ РОКОМ!!!Крики людей, салюти, та моє єдине бажання:
«Нехай, цей рік не буде таким гівняним.»
Дев'ять місяців потому:
«Вас вітає місто Денвіль!»
— Мам, ще скоро? — сонно протягує Марк.
Марк — семирічний, всиновлений мною хлопчик. Як тільки стукнув тиждень нашого спільного життя, це чудо почало мене називати «матуся». Він одразу мені сподобався. Темне волоссячко, милий, з такими ж темними очима, як і волосся, хлопчик, що обожнює читати. Мрія.
Сьогодні 31 серпня. Рік, як немає Крістофера. І місяць, як у мене є стосунки. Але які ж це стосунки? Гарний знайомий Девіда, який закоханий у мене по самі вуха, та й тримаю я його поруч тільки тому, що у мене є син, який обожнює його, і мені потрібна людина, яка допоможе забезпечити його.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє марне слово: Назавжди
AventuraВона викурювала останню сигарету на балконі, згадуючи події літа. Те, про що вона так сильно мріяла, стало її реальністю, що була пеклом посеред раю. Вона швидко отримала таке бажане кохання, але були наслідки, які згодом привели її до страждань. ...