Пройшов тиждень, з моменту, як ми прибули на Корфу. Ми провели цей час з задоволенням, для нас обох. Кожного вечора хлопець влаштовував мені різні несподівані сюрпризи, подарунки. По ночах ми читали книги, які я привезла з собою.
Я не телефонувала нікому з нашого округу спілкування. Ні Джоанні, Каю, Селіні чи Девіду. Та й від них не було жодних звісток.
Ми повернулися з басейну, що був у нашій віллі та зразу ж я отримала дзвінок від Селіни.- Привіт, в нас шалені проблеми..Ми без поняття, що нам робити.
- Так, а тепер спокійно, пояснюй.
- Ми йшли до нашого дому, усі разом..та раптово у плече Джоанни потрапила куля. З позначкою Амали..
- Що?! - мій крик пролунав на всю віллу, від чого мій хлопець виглянув з кухні. - Так, а тепер слухай мене уважно! Зараз, ви купуєте перші ж білети на Корфу. Усі! З Джоанною все добре?
- Так, це була звичайна подряпина. Ми дали їй своєї крові. - на фоні почався крик і я насторожилася.
- Це що там?
- Це Кай з Джоанною.
- Я так зрозуміла, що він не дуже добре справляється з своїм перетворенням?
- Зовсім не добре.
- Тепер точно вирішено, ви летите сюди. Ми зараз щось придумаємо з домом. Очікую завтра побачити вас за адресою, яку ми відправимо вам.Я поклала телефон та почала збиратися. Ми з Крістофером їдемо у маленьку печеру, неподалік від Корфу.
Ми сіли у електро-човен та рушили.
За 20 хвилин ми прибули. Залишивши човен на березі, разом з нашими речима, ми зайшли до цієї печери.
Маленький дерев'яний пірс, що був довжиною у 2 метри та блакитна вода, що так і манила до себе. Я пройшла та сіла на краєчку.- Тебе щось турбує. Розповідай мені.
- Ти все чув, Крістофер. Я знаю. - хлопець ліг біля мене та поклав голову на коліна.
- Лисиця, - я посміхнулася та подивилася у воду - не дивлячись на те, що я старий, страшний вампір, з чудовим слухом, у мене немає звички підслуховувати чужі розмови. В особливості твої.
- Не такий вже ти і страшний. - хлопець посміхнувся - Ти не проти, якщо завтра наші друзі прилетять сюди? - обережно спитала я.
- Тільки якщо, ця ніч буде однією з найкращих у нашій безкінечності. - я кивнула головою та схилила її до нього. - Але тебе щось тривожить. Поділися зі мною.
- Я переймаюся за Кая. Його поведінку, реакцію. Він так сильно свариться з Джоанною. А вона його.. - зрозумівши, що мало не збовкнула зайвого, я замовкла. - за нього так переймається. - швидко виправила я.
- Так, Мелісса. Що це за таємниці в тебе? Пояснись.
- Це не моя таємниця. - прошепотіла я.
- Ти можеш довіряти мені усе, що тільки забажаєш. Я не розповім нікому живому.
- Тоді усі вампіри під підозрою. - хлопець погоджуючись кивнув головою, а я продовжила - Я не можу. Це не моя таємниця, Крістофер. Чому ти так до неї причіпився?
- Я можу просто подумати і все зрозуміти, тому..
- Тому думай. Я йду плавати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє марне слово: Назавжди
AdventureВона викурювала останню сигарету на балконі, згадуючи події літа. Те, про що вона так сильно мріяла, стало її реальністю, що була пеклом посеред раю. Вона швидко отримала таке бажане кохання, але були наслідки, які згодом привели її до страждань. ...