Твоє марне слово: Назавжди

13

Пройшов тиждень, з моменту, як ми прибули на Корфу. Ми провели цей час з задоволенням, для нас обох. Кожного вечора хлопець влаштовував мені різні несподівані сюрпризи, подарунки. По ночах ми читали книги, які я привезла з собою.
Я не телефонувала нікому з нашого округу спілкування. Ні Джоанні, Каю, Селіні чи Девіду. Та й від них не було жодних звісток.
Ми повернулися з басейну, що був у нашій віллі та зразу ж я отримала дзвінок від Селіни.

- Привіт, в нас шалені проблеми..Ми без поняття, що нам робити.
- Так, а тепер спокійно, пояснюй.
- Ми йшли до нашого дому, усі разом..та раптово у плече Джоанни потрапила куля. З позначкою Амали..
- Що?! - мій крик пролунав на всю віллу, від чого мій хлопець виглянув з кухні. - Так, а тепер слухай мене уважно! Зараз, ви купуєте перші ж білети на Корфу. Усі! З Джоанною все добре?
- Так, це була звичайна подряпина. Ми дали їй своєї крові. - на фоні почався крик і я насторожилася.
- Це що там?
- Це Кай з Джоанною.
- Я так зрозуміла, що він не дуже добре справляється з своїм перетворенням?
- Зовсім не добре.
- Тепер точно вирішено, ви летите сюди. Ми зараз щось придумаємо з домом. Очікую завтра побачити вас за адресою, яку ми відправимо вам.

Я поклала телефон та почала збиратися. Ми з Крістофером їдемо у маленьку печеру, неподалік від Корфу.
Ми сіли у електро-човен та рушили.
За 20 хвилин ми прибули. Залишивши човен на березі, разом з нашими речима, ми зайшли до цієї печери.
Маленький дерев'яний пірс, що був довжиною у 2 метри та блакитна вода, що так і манила до себе. Я пройшла та сіла на краєчку.

- Тебе щось турбує. Розповідай мені.
- Ти все чув, Крістофер. Я знаю. - хлопець ліг біля мене та поклав голову на коліна.
- Лисиця, - я посміхнулася та подивилася у воду - не дивлячись на те, що я старий, страшний вампір, з чудовим слухом, у мене немає звички підслуховувати чужі розмови. В особливості твої.
- Не такий вже ти і страшний. - хлопець посміхнувся - Ти не проти, якщо завтра наші друзі прилетять сюди? - обережно спитала я.
- Тільки якщо, ця ніч буде однією з найкращих у нашій безкінечності. - я кивнула головою та схилила її до нього. - Але тебе щось тривожить. Поділися зі мною.
- Я переймаюся за Кая. Його поведінку, реакцію. Він так сильно свариться з Джоанною. А вона його.. - зрозумівши, що мало не збовкнула зайвого, я замовкла. - за нього так переймається. - швидко виправила я.
- Так, Мелісса. Що це за таємниці в тебе? Пояснись.
- Це не моя таємниця. - прошепотіла я.
- Ти можеш довіряти мені усе, що тільки забажаєш. Я не розповім нікому живому.
- Тоді усі вампіри під підозрою. - хлопець погоджуючись кивнув головою, а я продовжила - Я не можу. Це не моя таємниця, Крістофер. Чому ти так до неї причіпився?
- Я можу просто подумати і все зрозуміти, тому..
- Тому думай. Я йду плавати.