Нарешті я прокидаюся у теплих обіймах Крістофера. Я обережно потягнулася, бо думала, що хлопець спить.
— Доброго ранку, моє кохання. — він залишив поцілунок на моїх губах та притягнув ближче.
— Доброго. Ти чого не спиш?
— Я дивився на тебе. Але це не важливо... — я посміхнулася, а хлопець провів доріжку від моїх ключиць до грудей. — Сьогодні, ми проведемо цілий день один з одним та я покажу тобі, чим я займаюся, та як заробляю гроші.
— Ого. Це буде екскурсія по Батумі?
— Майже. Сходимо по магазинах, — хлопець швидко перекинув мене на себе та посміхнувшись, продовжив. — та купимо тобі телефон. Я вже маю, мені мама купила.
— Матусин синочок! — хлопець розсміявся та зкинув мене з себе.
— Не дратуй мене, Мелісса. Йди снідай.Я швидко пішла одягатися та снідати. Марія зустріла мене на кухні та одразу протягнула каву.
— Як ти?
— Добре. А ви як?
— Я теж. Вибач, за вчора. Будь ласка, я дійсно не хотіла.
— Нічого не сталося, ви можете не перейматися.
— Якщо ти так кажеш, тоді тримай ключі. Віддай їх Крістоферу, поїдете у Батумі на цій машині.
— Добре, дякую! — я швидко допила каву та вибігла на двір, де стояв Крістофер.Він швидко завів батькову машину та ми поїхали у місто. Заїхавши у його межі, хлопець одразу поїхав у торговий центр.
Крістофер відкрив мені двері та взяв за руку.— Нарешті, я буду витрачати твої грошенята.
— Не радій так сильно. Ти ще будеш зі мною радитися.
— Що? Забудь про це. — хлопець швидко взяв мене за талію та прошепотів.
— Не забуду. Ще купиш собі якесь шмаття. Соромно потім буде. — я надула губи немов мала дитина та він посміхнувся. — Добре, я подумаю над цим. — переможне «так!», вилетіло з моїх вуст та ми піднялися по ескалатору.Я швидко пройшлася по магазину та побачила декілька футболок та дві пари джинсів. Знайшовши свій розмір я пішла на касу.
— Швидко ти. — пирхнув хлопець, протягуючи карту.
— Це тільки перший магазин, любий. Дякую!Наступний магазин був взуттєвий. Я пішла до кросівок, як хлопець мене зупинив.
— Мила, подивись ще на підбори.
— Навіщо? — я підняла брови та подивилася на хлопця.
— Скоро буде одна вечірка..
— Яку влаштовують дуже поважні та близькі люди..бла-бла-бла. — хлопець кивнув та посміхнувся. — Мені подобається, що ти дуже часто посміхаєшся сьогодні, Крістофер.
— Я не можу не посміхатися, коли ти поруч.. — у відповідь я протягнула хлопцю високі підбори, що фіксувалися ременцем на кісточці. — Ти знаєш, яке плаття будеш одягати?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє марне слово: Назавжди
AdventureВона викурювала останню сигарету на балконі, згадуючи події літа. Те, про що вона так сильно мріяла, стало її реальністю, що була пеклом посеред раю. Вона швидко отримала таке бажане кохання, але були наслідки, які згодом привели її до страждань. ...