Зайшовши у кімнату, я впала на коліна. Відчуття гарячих сліз, змішуються з відчуттям болі, яка давить груди. Дихати стає важко, гарячі сльози стали холодними, а відчуття болі так і не проходить.
Знайшовши сили, я встаю та йду до тераси, що є в кімнаті. Недоторкана сигарета, що лежить на підвіконні, вмить опиняється у моєму роті, я її прикурюю та не відчуваю очікуваної легкості. Погода стрімко погіршується. Біль не проходить, сльози далі душать. Запальничка разом з сигаретою летять у сад, а я знову падаю на коліна. Не відчуваю, як починається дощ, зате відчуваю теплі обійми. Під холодним дощем, руки Крістофера стають гарячими, а зазвичай гарячі губи — холодними. Він щось шепоче, я нічого не чую.— Мелісса, я прошу тебе..слухай мій голос..будь ласка, слухай його. — піднімаю очі повні болі, він притягує моє лице до свого, заціловує його усе.
— Я не можу..мене всю стискає шалена біль..Крістофер, чому так болить?
— Мала, це важко. Воно болить, воно пече, воно виїдає тебе зсередини, ця біль — занурює у себе, повністю. Але, зрозумій, прошу, воно пройде..— його очі заповнюють сльози, які він стримує, бачачи, наскільки мені потрібен, сильний та мужній, як він думає, Крістофер. — Будь щасливою, лисиця, — коротка усмішка пробігла на моєму обличчі, від однієї клички, а його очі наповнилися щастям. — Будь тим, ким ти бажаєш. Якщо іншим не вгода, пішли вони до дідька. Твій вибір — щастя. А його суть не в тому, щоб комусь догодити, мала.
— Я тебе кохаю. — зовсім неочікувано, слова вилітають з моїх вуст, очі хлопця спалахують.
— Ти не можеш уявити, наскільки, тебе кохаю я.Ось так два ідіота, сиділи під дощем всю ніч, в обіймах один одного. В тишині.
Зранку, я прокидаюся в теплих обіймах. А знизу чуються, шаленої болі, крики.
— Відпусти її! — Девід ричить, немов дикий звір, на весь дім.
— Ааа! — крики Селіни заповнюють усі кути вілли.
— Біс би його побрав, це що? — я трясу хлопця, той не прокидався. Аж потім бачу слід від вербени. Здається хлопцю зробили укол, а потім щось вилилось та залишило слід.Я біжу до низу, усі зв'язані. Селіна сидить на колінах перед Девідом, її катують вербеною. Джоанна давиться сльозами, біля горла Раяна ніж, а Андреа сидить з дерев'яним колом у животі.
Тихо спускаюсь та натикаюсь на одного з прислуг Амали. Не думаючи, вириваю його серце. Воно далі пульсує у руці, а я розумію, що зробила. Рвота поступає до горла разом з панікою, але я одразу беру себе у руки.
Підхожу ближче, зразу ж мене ловить інша прислуга. Він тягне мене до друзів, а Амала посміхнувшись, сказала:— Ох, тебе ми й чекали! Головна гостя, — вона покрутила моїм лицем та прошипіла. — Ведіть її коханого. — і бридко посміхнувшись, відійшла від мене.
— Лярва.
— Що? — знов підійшовши, вона розсміялась мені у лице. — Кохана, можливо я й лярва, але ти..ти хвойда. Сама справжня. Ти трахалась однієї ночі з ось цим хлопчиком, — вони завели Кая та поставили на коліна. — А іншої, з цим красунчиком! — Крістофер зайшов у зал, вже в свідомості та намагався вирватися.
— Мелісса!
— Чшш. Чого кричати, коханий?Її тон голосу зводив мене з розуму. Що у цій сучці притягуючого? Сама справжня лярва, яка тільки й мріє, щоб її хтось кохав.
— Сьогодні, ми побачимо, яка у кого дружба. — погляд Селіни впав на мене, а Девід схилив голову.
Моментально Амала запихає руку у середину Крістофера, я бачу, як його лице скривджується від болі, а сам він і слова не проронив. Я ніби відчуваю усю його біль та не дихаю. Амала дивиться на хлопця, що мене тримає, мене відпускають. Не трачу часу, вириваю ще одне серце хлопця, що тримав мене та кидаю у лице Амали.
— Вдавися, суко! — вона занурує руку глибше, я розумію, треба щось робити.
«Взяти її, не варіант, її пси зразу візьмуть Крістофера. Позаду Девіда стоїть охоронець, вбиваю тих, що поруч, швидкоруч допомагаю Девіду та сестрі Крістофера, ми впораємося.» — думки пролітають за лічені секунди, і ось, я скручую дві голови одразу, дивуюся цьому, та Девід, на диво, встає сам.
Здалося, що він став ман'яком. За момент, усі охоронці мертві. Я швидко допомогла Джоанні та Раяну, вони вже допомогли усім іншим.
— Ви мене дивуєте, — вона витягує руку з Крістофера, а той падає на коліна. — ви вважаєте, що ось так, ви мене здолали? — вона, ніби хвора на голову людина, починає сміятися.
— Повір, ми знаємо, це — не кінець. Але ще, ми знаємо, що людей з собою, у тебе більше немає.
— Ти такий мудрий, — дівчина торкнулася підборіддя Девіда, а я в той час підійшла до Крістофера та обійняла.
— Боже, Боже...ти в порядку? — я шепочу йому у лице, не взмозі говорити голосніше.
— Боже, яке кохання..Вона не встигла і слова більше сказати, Девід притискає її до стіни. Все стається за лічені секунди. Раян кидає ніж йому у руки і він втикає його у неї, тим самим, вставивши його у стіну.
Я нічого не розуміючи, опиняюся на руках Крістофера. За секунду ми опиняємося біля величезного джипу, усі разом. Девід сів за кермо, ми їдемо у невідомому напрямку.
Ситуація жахлива. Девід та Кай сидять спереду, Селіна лежить головою моїх колінах, Крістофер обіймає мене, Раян утішає Джоанну в якої істерика, а Андреа, відкривши вікно, закурила сигарету.— Дай мені, будь ласка, — я теж відкриваю вікно поряд та закурюю.
«Пройшло пів години, а таке враження, ніби весь день.»
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє марне слово: Назавжди
AdventureВона викурювала останню сигарету на балконі, згадуючи події літа. Те, про що вона так сильно мріяла, стало її реальністю, що була пеклом посеред раю. Вона швидко отримала таке бажане кохання, але були наслідки, які згодом привели її до страждань. ...