Твоє марне слово: Назавжди

32

— Що?! Ти здуріла?! Відпусти її! Я прошу тебе, не рухай її!
— Ти просиш мене? — дівчина розсміялась та встала позаду мене. — Я не виконаю твоє прохання. Ти ніхто і ніщо. Де я, а де ти?! — її бридкий сміх знову розповсюдився на всю кімнату. — Смієш просити мене...
— В тебе проблеми зі здоров'ям...Ти хвора... — мій тихий голос розповсюдився на всю кімнату.
— Ні. Я здорова. — впевнено сказала Амала. — Це після твого коханого у мене такі наслідки.
— Та відчіпися ти від нього! Кинув тебе?! То забудь! Забудь, як страшний сон! Не чіпай його і всіх з ким пов'язаний! Будь, кінець кінцями, гордою! Ти жінка чи ганчірка?! Ось! Ти мовчиш! Це означає, що ти сама справжня ганчірка! — вона стиснула мою шию та я посміхнулась. — Тепер я тебе розкусила. Ти його не кохаєш, не кохала, ні капельки. Він тобі і близько не такий дорогий, як мені. Ти в житті навіть близько схожого не відчувала. Ти прагнеш помсти. За що?! За що ти переслідуєш його, мене та всіх?! Ти найзвичайніша шизофренічка, яка прикривається бісовою мисливецею!

Я отримала ляпас. Потім ще один. Потім вона почала бити мене. Сильно, боляче, всюди. Живіт, нирки, спина, лице. Вона дійсно була схожа на хвору. Вона мстить йому, але ціна була доволі дорога. Я.

— Невже...ти вб'єш мене таким способом?... — я виплюнула кров з рота та посміхнулася через силу та огиду. — Слабачка. Знаєш, що не вмру.
— Замовкни! Замовкни!!! Не говори! Ти нічого не знаєш! Ти така сама іграшка, як і я! — вона вигнала усіх з кімнати та сіла навпроти. — Ти нічого й близько не знаєш..
— Він тебе кинув. Ось, що я знаю. Яка бісова різниця?! — я різко піддалася вперед та мало не впала. — Забудь! Дай мені ковток свіжого повітря! Ти така сама дівчина, як і я! Ти зобов'язана зрозуміти! У тебе є Нейт! Невже, ти не бачиш, як він тебе кохає?! Ти безсердечна сука, яка тільки і вміє простягати свої руки до інших та мстити!
— Я згідна з тобою. Але ти всерівно і близько нічого не знаєш. — я заспокоїлась та подивилась на неї, у її очах прослизнула якась емоція. — Я розповім. Це було приблизно 70 років тому... Тебе цікавить, як я живу стільки часу? Це все мисливська мітка, яку я отримала перед тим, як його побачити. Гарний, високий, статний, при грошах...Мрія, мм? Я одразу закохалась. В перший та останній раз. І так шкодувала, шкодую. Я весь час хотіла з ним познайомитись. Я теж не проста. Теж з хорошою сім'ї, ніби гарна. Ще й так все було препаскудно. Мітку отримала і всі, як дізналися про це, то одразу відшвирнули, немов сміття. А батьки тільки й казали: Всі ідіоти. Ось побачиш, будеш ти найкращою з найкращих. Так ось. Я прибула на танці. Вже так закохана була. Такі емоції, серце б'ється десь у горлі, а потім падає до ніг при погляді на нього. Метелики на всю бушують у животі. Очі сяють так, як не сяяли ніколи. І він покликав мене на танець. Гарний такий був, у костюмі. Стільки компліментів зробив. Довго добивався мене. Я з пристойної сім'ї, не все так просто. І ось, вже було 3 місяці стосунків, я йшла до нього додому. І ось пам'ятаю, як зараз, підходжу до його дому, а там Девід.