Мелісса Джонсон.
Два тижні потому:Вже тиждень ми у Денвілі. Вже тиждень ми у Денвілі. Виявилось, що той злощасний вистріл при виході був у Емілі. Два дні тому був похорон. Присутні були тільки друзі та Нік. Хлопець втік разом з Девідом, Раяном та дівчатами. На завтрашній день заплановано розпис між мною та Крістофером, Раяном та Джоанною, Андреєю та Каєм. І по дивному співпадінню завтра річниця у Селіни та Девіда. 80 років разом. Дейзі лежить у лікарні, ми заходили до неї, з дітьми все чудово.
Ми з Крістофером живемо у моєму пустому домі. Ми зробили маленький ремонт, у спільній кімнаті.— Ні, ця поличка тут висіти не буде! Ти здурів?
— А куди ти її хочеш повісити? Куди, поясни мені?
— Ось! Над ліжком! Тут будуть книги та мій вазонок. Чудове місце! Вішай! — хлопець видихнув та почав її вішати.
— Ти задоволена?
— Більше всього на світі, коханий!
— Тоді, нехай там і висить, якщо тобі подобається. — я поцілувала його у щоку та посміхнулася.Вже у вечері, я прасувала своє плаття на завтра. Це була біла шовкова сукня на бретельках, з невеличким шлейфом. За хвилину опустився Крістофер з своїм костюмом.
— Ти ж попрасуєш, жінко?
— По-перше, я твоя наречена поки. А по-друге, клади. Тільки вечерю сьогодні готуєш ти!
— Згода. — видихнув той.За 15 хвилин я закінчила з прасуванням та пішла у кімнату, аби залишити речі там. З низу тягнувся чудовий запах їжі.
«Що він там таке готує?»
— Мелісса! Ходи вечеряти!
— Йду!Я спустилась на кухню та встала на місці. На столі було відкрите вино, два бокали, свічки, та моя улюблена паста «каннелоні» з шпинатом та сиром. Хлопець сидів та дивився на мене. Він був увесь червоний та я помітила, як його руки тремтять.
Мої руки теж почали тремтіти. Ніколи не було такого комфортного та романтичного вечора, зробленого його руками.
Підійшовши ближче, я помітила, що вино було моє улюблене, рожеве ігристе.«1971 рік. Хороше вино»
— Може ти вже сядеш?
— Так-так.
— Стільки достатньо? — хлопець поклав мені 4 «трубочки» та подивився на мене. Мій погляд не зходив з його зосередженого лиця та губ, що тремтіли.
— Т-так. — прохрипіла я.Я сіла за їжу та не помітила, як випила 3 келихи вина. Хлопець за цей час навіть не торкнувся своєї порції, тож я її з'їла. І закріпила ще одним келихом вина.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє марне слово: Назавжди
AdventureВона викурювала останню сигарету на балконі, згадуючи події літа. Те, про що вона так сильно мріяла, стало її реальністю, що була пеклом посеред раю. Вона швидко отримала таке бажане кохання, але були наслідки, які згодом привели її до страждань. ...