Твоє марне слово: Назавжди

5

Крістофер залишив мене у моїй кімнаті та пішов робити вечерю. Він мені здавався дуже холодним, екпресивним та запальним. Але тут, він пропонує мені зробити вечерю. За цей час я пішла у душ. Я почала думати над тим, що сьогодні сталося. Я стала вампіром, мало не з'їла свого друга та вперше навіяла комусь щось. Це дуже захопливо. Але залишався цілий список питань:

1 - Що я маю сказати батькові, Каю та Джоанні?
2 - Де я маю брати кров?
3 - Випивати людську? Чи в пакетах?
4 - Як я маю жити безкінечним життям?

Я не знаю, що робити. Мої довгі роздуми насторожили Крістофера та він обережно постукав у двері.

- Ти тут? Нагадую, тебе вб'є тільки дерево, ти не можеш втопитися, - посміявшись сказав той. - Дійсно, ти де там?
- Дай мені 3 хвилини. - я відкрила двері та не очікувавши, що хлопець далі тут, я вийшла практично оголена. - Ти далі тут?
- Хм..Вибач. - сором'язливо промовив хлопець та скориставшись швидкістю він вийшов з кімнати.

А я прокручуючи цей момент прислонилася до стіни, згадуючи короткий погляд Крістофера, який швидко пройшовся по моєму тілу.
По дурному посміхаючись я пішла одягатися. За 5 хвилин, я зійшла на кухню та побачила, що на столі була чудова вечеря.

- Коли ти встиг це приготувати? - сівши за стіл сказала я.
- Тут хіба довго? Обожнюю це діло.

Ми сіли вечеряти та знайомитися ближче. Виявилося, що Крістофер не тутешній, він з Атланти, Джорджія. Причина переїзду була мені невідома, на цій темі він якось зам'явся.

- Ти теж вампір? - з цікавістю спитала я.
- Ну так, а що?
- Мені просто цікаво. А Селіна теж?
- Так.
- Вони з Девідом зустрічаються?
- Так.
- Хто найстарший?
- Тобі не набридло питати мене що-небудь кожну секунду?
- А ти я бачу терпінням не володієш. - з різкісттю відповіла я. Мені не подобається коли люди зі мною так спілкуються, ще й після цілого вечора чудового спілкування. - Невже важко відповісти?
- А ти я бачу, дуже запальна.. - після короткої паузи хлопець сказав - Селіна.
- Що «Селіна»?
- Вона найстарша, їй 211 років.
- Вау, - здивовано протянула я. - неочікувано. Тобі скільки років?
- 112.
- Ти явно молодший.
- Мене перетворив Девід. Важкі часи тоді були для мене, а йому це була забава.
- Зрозуміла, якщо ти хочеш, можеш залишитись тут, посуд я помию зранку. Дуже змучена. Надобраніч.

Вставши з-за столу, я направилася у свою кімнату, де мене чекала нова книга, яку я взяла в бібліотеці у перший день зустрічі з Крістофером. Я з радістю була готова читати її хоч усю ніч. Книга була доволі цікава, автор Ліза Джейн Сміт.