Твоє марне слово: Назавжди

6

Я випила один пакет крові. Залишок її, залишився на моїх губах, я обережно облизнула їх, але спокою й тут не було. Селіна подзвонила мені та попередила про свій прихід.
За якусь кількість часу дівчина прибула та встигла до виходу з душу Кая.

— Щось сталося?
— Взагалі ні, але завтра буде вечірка.
— Знову? Ви знущаєтеся з мене? — я встала біля вікна згадуючи наслідки попередньої вечірки. — Я пас.
— Там будуть тільки вампіри, не переймайся, все буде окей.
— Тим більше ні, я нікого не знаю. Ви знущаєтеся точно.
— Ні, ти підеш, моє терпіння закінчилося. Завтра за тобою прийде Крістофер та забере тебе. Одягайся як забажаєш.
— Мелісса, ти познайомиш нас? — з сходів спустився Кай, який щойно був у душі.
— Я Селіна, красунчику, а ти?
— Це Кай, мій найкращий друг.
— В тебе дуже гарний друг.. — дівчина піднялась до нього та залишила поцілунок на щоці.
— А в тебе є хлопець. — я склала руки на грудях, моя ревність зіграла зі мною жарт.
— Ну він не дізнається, я думаю.
— Я з тими в кого є хлопець, не сплю. — залишивши дівчину на сходах, а самому спустившись до мене, сказав хлопець.
— Ну якщо, таке діло, то я піду. До завтра, красуня.

Дівчина пішла додому, а я повернулася до Кая.

— Невже ревнуєш?
— Вечір закінчився, провалюй. — коротко випалила я, з той самої ревності.
— Ти знущаєшся?
— Ти погано мене почув? Двері позаду тебе.

Я пішла до свого, так до кінця, не перекладеного тексту, а хлопцю нічого не залишилось, як піти.
Коли я переклала текст, то одразу ж пішла спати. Прокидатися потрібно було рано, а  сніданок я сама собі не зроблю.

Прокинувшись, аби не робити сніданок я взяла собі яблуко та пішла до коледжу. Там мене вже чекала Джоанна.

— Привіт, як ти?
— Жахливо.
— Що сталося?
— На зміні розповім.

Першим був той самий практичний курс перекладу, по жахливому співпадінню першою була я. Я почала читати свій перекладений текст. Заміна вчителя, Анна, виправила мене один раз. Я була, на сьомому небі від щастя.
За дві пари у нас буде найдовша зміна, тож ми з Джоанною підемо на двір.

— Тримай. — дівчина, як завжди, протягнула мені два яблука. — А тепер розповідай.

Довго я мовчала, не знаючи розповідати подрузі про те, хто я є. Вона потрусила мене за плече та повторила своє питання.