Я знесилено опускаюсь на подушки, ігноруючи шум в голові, викликаний гучною музикою і танцями.
Корсет тисне мені на ребра, і я ледве спроможна вільно дихати, обережно обертаюсь.
Сраний Робін лиш через три години нескінченних гулянь полишив мене у спокої.
Золоті кондуринові візерунки змазані на талії і по бедрах — виродок не стримував рук, проте, і я не стримувала свій вогонь, чим і припинила мерзенні домагання.
Рука все ще болить, пульсуючи при найменшій напрузі. Дихати важко. Я підпираю голову рукою і беру келих вина, намагаючись стерти спогади про ненависні мені руки.
Підвожу погляд, щоби оцінити як довго зможу сидіти тут, на подушках, і різко затамовую подих — відчувши знайомий до болю запах ледь не скручую шию вліво.
Хатор.
Він.
Табуни мурах пробігають моїм тілом, ноги німіють — я би точно впала, як би зараз стояла. Темні очі, не зважаючи на капюшон, світять яскравіше місяця.
— Дозволите запросити вас на танець, міледі? — усміхається.
— З..звісно. — зітхаю, намагаючись впевненіше стояти на ногах.
Беручи мене за руку, Хатор притягує до себе, дозволяючи знайти в собі точку опори, за що я безмежно вдячна — ноги і зовсім не тримають.
— Тихше, принцесо, ти в безпеці. — таке рідне «принцесо» змушує мене прикусити язик, стримуючи сльози.
Танець стає стрімкішим, і мій принц підхоплює мене на руки, акуратно вислизаючи з танцюючого натовпу.
Укутуючи мене своїм плащем, Хатор несе мене у підлісок. Примружившись, бачу звʼязану незнайомку, непритомно лежачу у сідлі кобили.
— Твоя нова хвойда? — шепочу, притискаючись носом до його шиї.
— Зачарована Кас. Тебе, до речі, теж треба би — він тихо сміється, творячи чари, й моє довге темне волосся стає рудим, коротким. Змінюється й сам Хатор — тепер більше подібний до брата.
Він швидко сідає на коня, все ще притискаючи мене до себе, й ми тікаємо з ненависного Благого двору.
Доводиться притримувати непритомну Кассандру, що лежить між нами і створює деякі труднощі, проте після чергового уважного розглядання Хатором моїх губ я не стрималася і притягнула його за комір.
Повіддя довелось відпустити і я мало не впала з коня, та мене втримали сильні руки що жадібно вивчали згини мого тіла. Сплітаючись в черговому пристрасному поцілунку я відчула хаотичний удар по стегні :
— Ще потрахайтесь переді мною, виродки— змучений, та все ще голос Кассандри.
Сміючись, шепочу :
— Із задоволенням. Знала би ти, як я скучила за цим ідіотом.
— Доведеться відкласти, принцесо. За нами точно буде погоня, якщо вже не є.
Ображено надувши губи, я відкидаю голову назад, поки принц заново пришпорює коня. Ми знову летимо через кущі, і, клянусь Двором, як би між нами не було Кас.. не проїхали би й милі.
Скакун несе надто швидко, від свистіння вітру у вухах захоплює дух.
За годину, проведену у напівсонному стані Хатор знімає мене з коня перекладаючи на ліжко сумнівної зручності.
Я провалююсь в сон.
_______________________________
За цей час я встигла зловити вигорання, видалити ваттпад, переїхати, і ще дуже багато чого цікавого, проте я знову тут❤️
