Загін справедливості

Розділ 7. Поза моєю стихією

"Знову він тут..." - насупився Чонін, помітивши біля входу у штаб-квартиру Чана Фелікса, що протягнув руку до ручки дверей. Коли Лі побачив Яна, він хитро посміхнувся, викликавши у молодшого миттєве роздратування.

- Кріс сказав, що ти більше не ходитимеш сюди. - озвався Фелікс, пихато поглянувши на нього.

- А ти тільки й радий? - фиркнув Чонін, викликавши у блондина щирий сміх, і схрестив руки на грудях.

Цей хлопець викликав у нього бурю негативних емоцій, в тому числі й через постійне перебування поруч з тим, в кого він був закоханий. Але чому саме Фелікс? Поруч з Чаном багато хто крутився в тому числі Чанбін і новенький в їхній команді Хан Джисон. Проте саме Фелікс змушував Яна внутрішньо закипати. Частково в цьому була винна сфера діяльності Лі. Ну кому сподобається коли біля твоєї коханої людини перебуває той, хто по суті продає своє тіло? І ні, Чонін довіряв Чану і знав, що той нізащо не буде користуватися такими послугами. До того ж Ян знав, що вони лиш друзі, як би дивно це не звучало. Проте приручити свої емоції з якоїсь причини він не міг.

- Господи, дитя, ти дійсно думаєш, що мені потрібен твій Бан Чан? - Лікс продовжував хихикати. - Ти ще такий наївний... Мені він не потрібен, я казав вже сто разів. У мене є причини бути тут і це точно не Чан.

- Я тобі не вірю. - сильніше насупився Ян.

Фелікс цикнув і закотив очі, виразивши своє крайнє невдоволення.

- Та навіть якби він і потрібен мені був, він тільки про тебе й думає. У нього в голові лише дві людини - ти і Лі Мінхо. Ревнуй до нього. А від мене відчепися вже. У мене від тебе мозок кипить.

Фелікс знову протягнув руку до ручки дверей, проте відчинити їх не встиг. Їх відчинили замість нього з іншого боку і на порозі показався Бан Чан. Чонін перевів на нього погляд і різко випрямився, нервово стискаючи в руці лямку від рюкзака. Їхні погляди зустрілися. Чан ніби хотів щось сказати, проте, побачивши Чоніна, застиг на місці з відкритим ротом, мов рибка, хапаючи губами повітря.

- Чоніне...? - лиш зміг видати він.

Лікс знову хмикнув і похитав головою.

- Про вовка промовка. - озвався він. - Привіт, хьон. Ви тут базікайте, а я тим часом у вбиральню зайду. Не буду заважати.

Лі прошмигнув у квартиру повз старшого, залишивши Чана і Чоніна наодинці в пустому коридорі. Почулося відлуння винуватого голосу Чана, який щось почав пояснювати Чоніну, та Фелікс уже не прислухався до їхньої розмови. Завітавши ненадовго до зміщеного санвузла квартири-студії, Лікс зайшов у вітальню, де виявив активно працюючого Чанбіна. Той, періодично поправляючи круглі окуляри в тонкій оправі, методично постукував пальцями по клавіатурі. Бін здавався таким зосередженим і серйозним, проте милі окуляри, як у Гаррі Поттера, робили його схожим на шкільного заучку. Та Ліксу раптом спало на думку, що попри це, Со виглядав неймовірно чарівно. Його образ йому личив. Фелікс хмикнув своїм думкам і, взявши з кухні в холодильнику дві пляшки солодкої води, повернувся до старшого, що так і не відірвався від екрану ноутбука.