Розділ 15. Диявол і його жертва

141 22 6
                                    

- Що значить ти не знаєш? - насупився Чан, притискаючи до вуха телефон.

Він сперся плечем на сніжно-білу стіну в лікарні і виглядав вкрай невдоволеним. За вікном періщив дощ, тарабанячи по вікнах, а Бан Чан нервово тряс ногою, що неймовірно дратувало Джисона, який сидів позаду нього на лавці біля дверей реанімації.

"Хьон, я не всесильний. - обурився Чанбін по той бік слухавки. - Я справді не знаю коли люди Рíно це спланували і навіщо".

- А на якого біса Джисон використав твій вірус? - тихо прошипів Кріс, аби працівники і відвідувачі лікарні не почули нічого зайвого. - Ти ж казав, що зміг отримати доступ до камер у всьому його офісному центрі.

"Так і є. - зітхнув Со. - Але на території офісного центру вони не обговорювали цього. Можливо вони це зробили в якомусь іншому місці. Якби на Мінхо була система прослуховування..."

- Давай без "якби". - фиркнув Чан, який був явно невдоволений роботою своєї команди. - Ми не у іграшки граємося, Чанбіне!

"А що я міг зробити?! - вигукнув Бін. - Скажи дякую, що я зміг підключитися до камер на тій клятій парковці! Інакше вас усіх перестріляли б! А у мене, між іншим, були проблеми з підключенням до них!"

- Гаразд. - зітхнув Кріс. - Просто, про всяк випадок, перевір ще раз камери. А раптом ти щось проґавив?

"Добре. Як скажеш. - погодився Чанбін і вже хотів було прощатися, але раптом дещо згадав. - А! Хьон, до речі! Сьогодні приходив Чонін!"

- Чонін? - здивовано підняв брови Бан.

"Ага. Але він дивний якийсь. Приніс нам перекус і майже одразу пішов. Сказав, що чекати тебе не буде, бо поїде в лікарню до друга. Він навіть на підколи Фелікса не відреагував! Оце справді дивно!"

- До друга кажеш? - Чан скосив погляд на двері лікарняної палати. - Гаразд, я потім з ним поговорю. Зараз дочекаємося заключення лікаря і зустрінемося на базі.

Вирішивши розібратися з дивною поведінкою Чоніна трохи згодом, Чан завершив розмову. Він відкинув голову назад і заплющив очі, важко зітхнувши. Раптом скрипнули двері і за його спиною з'явився Хьонджин.

- Я знаю для чого був цей весь напад. - одразу заявив він.

Джисон і Чан повернулися до нього. Виглядав він дуже змученим. Мішки під очима, бліда шкіра і втомлений вираз обличчя говорили про те, що майже безсонна ніч проведена у лікарі не пройшла безслідно. Він сперся плечем об одвірок і схрестив руки на грудях.

Загін справедливостіWhere stories live. Discover now