Загін справедливості

Розділ 18. Бездумно...

Якби Джисон знав, що, погодившись на це дурнувате розслідування тоді, коли його попросив про це Чанбін, він буде стояти перед головним наркодилером міста і відчувати, що будь-яка не така дія може його вбити, він би, скоріше за все, навіть не дозволив би Чанбіну починати про це розмову. Або взагалі навіть не взяв би слухавку. А якби він знав, що сам погодиться йти у саму печеру дракона, то одразу ж записав би себе на прийом до психотерапевта, а краще одразу до психіатра. Проте він стоїть тут, в кабінеті Лі Мінхо, і, намагаючись придати собі серйозного і впевненого вигляду, промовляв завчені напередодні слова.

- Ми пропонуємо тобі здатися. - Джисон намагався звучати твердо, проте його голос в кінці фрази зрадницьки затремтів. - Чан-хьон... Тобто Кріс наголошує на тому, що ми не будемо припиняти боротьбу. Мені лише наказали передати інформацію про те, що поліція підтримує наші дії. На нашому боці правосуддя. Тобі краще здатися. Кріс все одно дістане тебе. Якщо ти не здасишся, то йому буде це складніше зробити, але все одно рано чи пізно він тебе дістане.

Мінхо хмикнув поставивши бокал з бурштиновою рідиною на дерев'яну поверхню свого робочого столу поруч із відкритою пляшкою віскі. Він подивився на Джисона знизу вверх, при цьому виглядаючи неймовірно зверхньо. Очі його виблискували інтересом до юнака, що стояв перед ним, і чимось іще, чого не міг розгадати Хан. Джисон боявся поворухнутися. Минулі події, що відбувалися з ним тут, в цьому кабінеті, залишили на його психіці болючий шрам. Проте він цього ще не усвідомлював... А варто було б...

- Правосуддя... - протягнув Лі, ніби пробуючи це слово на смак. - А чи знаєш ти, що правосуддя і справедливість, це різні речі? Іноді правосуддя проти тих методів, завдяки яким досягають справедливості. Тому те, що на вашому боці поліція, не дає вам ніякої переваги.

- До чого ти хилиш? - насупився Джи.

- Мої методи може й жорстокі і місцями неправильні. Проте ви не знаєте моєї мети. Не знаєте моїх причин. І я вважаю, що мої методи варті того. - пояснив Лі.

- Не всі так вважають. - Хан став сміливішим, сильніше насупився брови. - Якою б не була твоя мета, якими б не були твої причини, ти не маєш ніякого права впливати на долі і життя людей. А саме цим і займаються твої люди. Ви всі... Вбивці...

Джисон відчув гіркоту у роті від власних слів, проте це саме те, про що він думав останні дні. Рíно не просто авторитет. Він злочинець. Він вбивця... Погляд Мінхо потемнішав і тепер Джисон злякався. Коли старший піднявся на ноги, він зробив крок назад, нервово ковтнувши слину. Лі, мов пантера, повільно наблизився до нього, спопеляючи його поглядом. Серце Хана забилося, як скажене. Мінхо став до нього впритул, нахилився до його обличчя і вкрадливим шепотом вирік: