Від яскравості білих лікарняних стін вже до біса боліли очі. Благо, лікар порекомендував починати обережно виходити на вулицю і дихати свіжим повітрям. Синмін, тримаючись за прооперований бік потихеньку виніс своє знесилене тіло у подвір'я лікарні, де скували інші пацієнти. Він повільно дійшов до лавки і обережно сів, полегшено зітхнувши.
- Зі мною все гаразд, мамо. - Синмін притискав телефон до вуха, кусав губи, а вільною рукою перебирав краєчок лікарняної піжами. - Щоправда мені доведеться пропустити кілька занять в університеті, але я зможу вирішити цю проблему. Я сказав старості, вона передасть мою довідку. Це просто невеличка рана. Вона швидко загоїться. Все гаразд. Чесно.
Навколо ходило безліч пацієнтів і працівників лікарні. Всі вони були одягнені у білий або блакитний одяг. Саме тому силует у чорному образі одразу виділився серед них. Синмін краєм ока вловив довге чорне волосся і розплився у широкій посмішці, не відриваючи очей від своїх пальців. Хьонджин повільно мовчки наблизився до нього, помітивши, що молодший розмовляє по телефону.
- Гаразд... Мамо, давай я потім передзвоню тобі. - озвався Кім. - До мене тут медсестра підійшла. Мені потрібно замінити пов'язку. Цілую. Бувай. Я ще передзвоню ввечері.
Синмін відклав телефон і підняв очі на Хвана, що стояв осторонь. Поліцейський підійшов ближче, тримаючи в руках красивий ніжний букет лілій і маленького рудого плюшевого цуцика. Він виглядав настільки милим, що вся його поліцейська суворість кудись випарувалася. Навіть, не зважаючи на те, що він був у своїй робочій формі. Посмішка Синміна стала ширшою, а в душі розплилося приємне тепло. Він знову прийшов його провідати... Так приємно знову його бачити...
- Невже я схожий на медсестру? - хихикнув Хьонджин, сідаючи поруч на лавці. - Це тому що у мене довге волосся?
- Ні! Просто... Мама ще не знає, що я в стосунках. - пояснив Мін, ніяково сховавши погляд. - Я не знайшов зручного моменту, щоб повідомити їй. Було б дивно якби я сказав: "Я потрапив у лікарню. О, до речі, у мене є хлопець". Але я їй скажу, обіцяю. Коли знайду зручний момент.
Тон, повний виправдання, насмішив Джина і той засяяв, як мідний котел.
- Все гаразд. Я жартую. - хмикнув Хван і протягнув букет з іграшкою Синміну. - До речі, це тобі. Цей цуцик так сильно схожий на тебе, що я не міг його не купити. Тримай. Нехай він підійме тобі настрій.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Загін справедливості
FanfictionЛі Мінхо, відомий як Рíно, глава злочинної організації, що продаючи контрабанду і йдучи по трупах, заробляє великі гроші. Проти нього виступає Бан Чан, борець за справедливість. Аби побороти злочинців герою доводиться пройти купу випробувань, зрад і...
