Синмін відчував, що просто тут перед ним згорить від зніяковіння і злості одночасно. Він знав, що Чонін ні в якому разі не бажав йому зла, проте в цю мить він відчував себе зрадженим найкращим другом. Кім підняв очі на поліцейського, що сидів навпроти, і всередині все похололо. І що зараз буде? Він визнає його дурним експресивним підлітком, з яким йому краще не спілкуватися? Чи посміється і скаже, що спеціально не прийшов, аби поглузувати з нього? Якби ж Синмін знав чим все закінчиться насправді...
- Сердишся? - нарешті озвався Хьонджин, винувато зиркаючи на нього з-під лоба і цим виразом розбивши всі здогадки Синміна.
Мін натягнув на обличчя серйозну міну. "Він відчуває провину, отже я все ж маю право злитися... - подумав він, після чого в голові мелькнуло ледь відчутне: - А так не хочеться сердитися на нього..."
- Що ви, пане сержанте. - якось холодно відповів він, здивувавши цим навіть самого себе. - Чому б це я сердився?
Хван гірко хмикнув і похитав головою.
- Перейшов на "ви"? Значить таки сердишся... - зітхнув він. - Я винен, знаю. Я захопився однією справою і забув тебе попередити. Знаю, ти чекав, а я... Мені соромно насправді. Пробач. Чим я можу загладити свою провину?
Синмін вперся поглядом в своє тістечко, колупаючи його ложкою. Хьонджин спостерігав за його діями і його серце чомусь схвильовано билося. Він справді хвилювався через те, що образив цього чарівного юнака. Хотілося міцно обійняти його і довго-довго вибачатися, поки той не посміхнеться своєю красивою посмішкою, яка так подобалася Хвану. Та, натомість, вони сиділи один навпроти одного, будуючи гіпсокартонову стіну між ними, яку, втім, не так і важко було зламати.
- Я не ображений. - нарешті якось невпевнено сказав Синмін. - Все гаразд.
Він взяв ложкою шматочок тістечка, вирішивши зайняти чимось рота, аби тільки не розмовляти, і незграбно мазнув кремом по губах. Хьонджин раптом нервово ковтнув слину, а всередині щось йокнуло. "Що це за реакція така?" - в паніці подумав Джин, відчуваючи як стало трохи спекотно. Синмін знову підняв на нього погляд, а Хван не знав що і думати, бо в грудях чомусь серце відбивало неймовірно швидкий ритм. В голову прийшла несподівана думка, яка виявилася швидшою, ніж усвідомлення її абсурдності.
- Гаразд... - зітхнув Хьонджин і нахилився до нього через стіл.
Він протягнув руку до його обличчя і ніжно витер крем з його губ. Синмін застиг від несподіванки і вирячив очі, дивлячись на спокійний вираз обличчя Хвана. Хьонджин облизав власний палець, змусивши серце молодшого битися в конвульсіях. Синмін одночасно відчував шок і захоплення цією естетичною картиною.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Загін справедливості
FanfictionЛі Мінхо, відомий як Рíно, глава злочинної організації, що продаючи контрабанду і йдучи по трупах, заробляє великі гроші. Проти нього виступає Бан Чан, борець за справедливість. Аби побороти злочинців герою доводиться пройти купу випробувань, зрад і...
