Сильніше тільки кохання

Глава 9

Провівши безсонну ніч, Кіра прокинулася повністю розбитою. Вийшовши з ванни після холодного душу, вона почула, що їй дзвонять. На дисплеї мобільного телефону висвітлилося «Маря». Кіра, поборовши себе, вирішила відповісти.

— Так, — твердо відповіла дівчина.

— Кирюш, ти ще ображаєшся? — почувся голос Марини.

— Не називай мене так, — скривилася дівчина, ніколи не подобалась коли її ім'я застосовували таким чином. — Я не образилася. Просто чекала на іншу реакцію. Думала, ти зрозумієш мене.

— Кіро, вибач, я наговорила дурниць. Просто це так несподівано.

— Марино, ти, не знаючи людей, зробила про них висновки. Ти не дала цим хлопцям найменшого шансу.

— Просто я не розумію, — сказала Марина.

— У мене справи. У тебе все? — спитала Кіра, карбуючи кожне слово.

— Я не спала всю ніч. Думала, — сказала Марина, пропускаючи повз вуха слова Кіри. — Я хочу з ними познайомитись.

— Робиш ласку? — уїдливо промовила Кіра.

— Я справді хочу познайомитися з ними. Дати їм шанс, — наполегливо відповіла дівчина.

— Добре подивимось. Марино, мені час. У мене справи, — Кірі хотілося закінчити цю розмову якнайшвидше. Коли вона приймала душ, вирішила поїхати до будівельної крамниці. Тому не було бажання обговорювати неприємну тему із подругою.

— Ти пробачила мені? — тихо спитала Марина.

— Вибачила.

— Справді?

— Все, я побігла. До зустрічі, Марино.

— До зустрічі, — трохи розчаровано відповіла дівчина.

Попрощавшись із подругою, Кіра зібралася і поїхала до будівельної крамниці. Дівчина купила кілька кольорів фарби, шпалери та інших будматеріалів. Потім вона поїхала до хлопців. Робітників Кіра не наймала, вирішила зробити все сама. Поклеїти шпалери та пофарбувати вона зможе.

Побачивши кількість привезених матеріалів, хлопці були вражені. Кіра домовилася, що наступного дня вона прийде до них рано вранці, і вони почнуть ремонт будиночка. Попрощавшись, дівчина заїхала до меблевого. Замовила стіл, чотири стільці, невелику тумбочку та шафу. Домовившись про доставку, Кіра повернулася додому. Весь день пройшов у приємних турботах. Втомлена, але щаслива вона заснула міцним сном.

* * *

Він був злий на Кіру настільки, що хотілося задушити. Гнів з'їдав Олега, наче хробак яблуко. Через неї доводилося вигрібати сміття, тягати важкі коробки, дихати пилом. Робота на будівництві була кошмаром наяву. Під палючим сонцем, без дозволу перепочити. Лише опівдні, рівно на сорок хвилин.

Олег хотів помсти, і коли його друзі розповіли йому, що бачили Кіру в компанії якихось безпритульних, план дозрів швидко. Не треба було застосовувати фізичну силу, він розчавить її інакше. Отримавши на телефон фотографію дівчини, яка виїжджає з будівельної крамниці, Олег посміхнувся. Скоро його помста наздожене дівчину, і вона розплатиться за його приниження.