Сильніше тільки кохання

Глава 11

Минув місяць після ремонту. Кіра щодня проводила у сторожовому будиночку. Вона отримувала задоволення від спілкування із хлопцями. Але, на жаль, Кіра помітила зміни у поведінці Андрія – він уникав її. У присутності дівчини він багато мовчав і намагався взагалі піти під будь-яким приводом, щойно вона з'являлась. Щось змінилося, але Кіра не збиралася з цим миритися. За останній місяць вона зрозуміла, що їй подобається Андрій. Вона хотіла бути з ним і не збиралась боротися зі своїми почуттями. Поведінка Андрія говорила промовистіше за слова: вона теж йому небайдужа.

І ось одного вечора, коли компанія весело проводила час, Кіра крадькома стежила за Андрієм. Через кілька годин, хлопець підвівся і вийшов зі сторожки. Почекавши, Кіра теж вийшла. Андрій сидів на піску і кидав у воду камінчики. Дівчина сіла поряд.

— Чому ти пішов? Ходімо до нас, — сказала Кіра.

— Мені й тут добре, — різко відповів Андрій.

— Тут справді добре, — промовила дівчина, ігноруючи його тон.

— Кіро, ти вибач, але я хочу побути на самоті, — сухо відповів Андрій.

— Чому ти уникаєш мене? — прямо поцікавилася Кіра, уважно розглядаючи його скуйовджене волосся, напружені плечі і пальці, що міцно стиснули гладкий камінчик.

— Я не уникаю тебе, — крізь зуби процідив Андрій, дивлячись прямо перед собою.

— Але ж я бачу, — з сумом промовила дівчина, тихо зітхнувши.

— Я просто хочу побути сам, — повторив він, відчуваючи, як втрачає самовладання.

— Андрію, скажи, що відбувається? Це через мене? — наполегливо допитувалась дівчина.

— Ні, — неохоче промовив Андрій.

— Андрію... — тихо сказала Кіра, торкнувшись його плеча.

— Гаразд,— хлопець обернувся і подивився на Кіру. — Хочеш знати, в чому річ?

— Хочу, — сказала Кіра, затамувавши подих.

— Мене тягне до тебе. Але з цього нічого не вийде, — приречено кинув хлопець.

— Чому? — з якоюсь дитячою наївністю спитала дівчина.

— Чому?! — Андрій скочив на ноги. — Тому, що ти багата, а я бідний!

— І все? — Кіра теж підвелася і з викликом подивилась на Андрія.