Сильніше тільки кохання

Глава 25

Кіра лежала в ліжку і ніяк не могла змусити себе встати. Сонячне проміння відчайдушно намагалося пробитися крізь зашторене вікно. Заплющивши очі, дівчина знову прокручувала останню розмову з Андрієм. Усередині все кипіло: злість, образа, розпач.

«Чому? — думала вона. — Чому він пішов? Чого йому не вистачало? Анна Фадєєва... вона супермодель, світська левиця, невже це його привабило? Адже це мішура, за нею немає нічого цікавого. Як я кохаю його, навіть не віриться, що відпустила. Мене роздирає лють, але лють більше на себе. Навіщо я покохала його? Навіщо?» 

— Хандримо? — перебила думки Кіри Марина.

— Марино? — Кіра розплющила очі. — Що ти тут робиш?

— І тобі привіт, — похитавши скрушно головою, сказала дівчина. — Прийшла повідомити, що на вулиці чудовий день.

— Мені байдуже, — буркнула Кіра, невдоволено подивившись на подругу.

— Так не піде, — сказала Марина, розкриваючи фіранки. — Жоден чоловік не вартий наших сліз.

— Нічого не хочу, — Кіра заплющила очі від яскравого сонячного світла і накрилася ковдрою.

— Я прийшла сюди, щоб витягти тебе з ліжка, — Марина стягнула з Кіри ковдру, — і я не піду, поки цього не зроблю.

— Марино, мені так боляче. Здається, що всередині щось розриває мене, — Кіра насилу підвелася, на очі навернулися сльози.

— Це минеться, — Марина обняла подругу, — потрібен час.

— Тобі легко казати. А уяви, що твій Кирило приходить і каже: я покохав іншу. Що б тоді ти зробила? — з роздратуванням запитала Кіра й одразу пошкодувала про свій негативний виплеск емоцій.

— Не хочу про це думати, — Марина уважно подивилася на Кіру. — Я прийшла підтримати тебе, а ти намагаєшся зробити боляче ще й мені.

— Пробач, я не хотіла тебе образити, — щиро промовила Кіра. — Я дуже рада, що ви з Кирилом разом.

— Гаразд, — примирливо сказала Марина, — забудемо. Давай, йди в душ і приводь себе в порядок.

Кіра глибоко зітхнула і пішла у ванну, у неї не було жодного бажання щось робити, але й Марину ображати не хотілося. Коли дівчина вийшла з ванної, вона побачила зблідлу подругу.

— Що трапилося? — стривожено спитала Кіра.

— Мені дзвонив Антон, — почала дівчина. — Світлана в лікарні.