Сильніше тільки кохання

Глава 34

Минуло три роки. Відпрацювавши належний термін, Кіра та Денис більше не належали до шоубізнесу. Марина та Кирило одружились. Ще однією радісною подією для Марини було те, що її батьки, пройшовши довгий шлях, зуміли налагодити стосунки. Світлана стала художницею. Відкриття власної невеликої виставки було для неї величезною подією та надихнуло на нові картини. З Антоном у неї все було чудово. Вони готувались до весілля. Кирило став шеф-кухарем відомого ресторану та подумував відкрити свій власний. Кожен займався улюбленою справою та був щасливий. Кіра з Андрієм жили окремо і тепер зустрічали гостей, як подружня пара, правда, поки що не офіційна, але це було справою часу. На честь завершення їхньої зіркової кар'єри Кіра вирішила влаштувати вечірку. Усі були вже на місці, не було лише Дениса.

— Мій малюк хоче їсти, — сказала Марина, гладячи себе по ледь помітному животику, що округлився. — Де Денис запропастився? Може, без нього почнемо? — останню фразу вона прохрустіла разом із відкушеним шматочком від огірка. Хоча розуміла, що їй хотілося б чогось ситнішого.

— Він дзвонив, сказав, що буде з хвилини на хвилину. Ти моя краса, — Кіра погладила живіт подруги.

— Негарно вагітну змушувати чекати, сідаємо, — тоном, що не терпить заперечень, промовив Кирило, обіймаючи дружину. Пролунав дзвоник у двері.

— Ну нарешті, — сказала Світлана, розставляючи тарілки.

— Я відчиню, — Кіра поспішила до дверей. На порозі стояв Денис із незнайомою дівчиною.

— Привіт, познайомтеся, це Христина, — представив він дівчину.

— Привіт, я Кіра, а це Світлана, Кирило, Антон та Андрій, — Кіра посміхнулася дівчині та представила інших.

— Дуже приємно, — посміхнулася Христина.

— Проходьте до столу, — запросив Андрій. Коли всі розсілися, компанія почала жвавіше спілкуватися. Всіх зацікавила гостя.

— Христино, а чим ти займаєшся? — Запитала Світлана.

— Христина ді-джей у клубі, — відповів за дівчину Денис.

— А Христина не вміє сама говорити? — уїдливо сказала Света, вигнувши брову, вона красномовно глянула на брата.

— Вмію, — дружньо посміхнулася Христина. — Питайте, відповім на всі запитання.

— Ви давно познайомилися? — Світлана подивилася на дівчину оцінювальним поглядом.

— Пів року, — коротко відповіла Христина.

— І ти мовчав? — з докором в очах спитала Кіра Дениса.

— Я вирішив не афішувати, — трохи розгублено відповів Денис. — А тепер впевнений, що в нас все серйозно.

— Ну ти й партизан, — промовив Андрій, щиро радіючи, що в друга налагодилося особисте життя.

Денис жартома вдарив друга в плече і, посміхнувшись Христині, ніжно торкнувся її чола. Він збрехав, говорячи тоді в залі, що охолонув стосовно Кіри. Але усвідомлюючи, що в них нічого не вийде, вигадав таку дурну відмовку. Денис довго не міг забути її. А спільні з Кірою виступи робили шанс охолонути до цієї дівчини неможливим.

Коли пів року тому Денис зустрів Христину, він довго придивлявся до неї. А через кілька місяців відчув, як усередині розливається тепле та ніжне почуття. Його кохання було тихим і тремтливим, але дух захоплювало не менш сильно, ніж якби воно було сповнене пристрасті. Тепер Денис був щасливий і міг визнати чесно, що кохає цю рудоволосу, тендітну дівчину, яка полонила його завзятим блиском блакитних очей.

Отак і закінчилася ця історія. В усіх з'явилися кохані. І всі знайшли своє щастя. З'явилися діти, сімейний клопіт, обов'язки, але вони завжди були разом, готові допомогти один одному в будь-якій ситуації. І які б віражі не робило життя, друзі пам'ятали — сильніше тільки кохання. А воно здатне на все.