Прокинулась я досить рано. Була п'ятниця і на уроки я ще не квапилась. Зійшовши на низ, я зустріла свою маму. Вона збиралась йти на роботу, гарно вдіта, губи намальовані у червоний, модна сумка. Я з посмішкою підійшла до неї , щоб поцілувати на прощання.... Але зупинилась, тому, що в очах жінки читалась роздратованість та злість.
- Щось не так? - спитала я , підходячи до холодильника.
- Слухай Марго, ти мене так випробовуєш, так? Дивишся чи наближенні у мене нерви та терпіння?
Я акуратно поставила на стіл банани та нутелу, й із серйозністю в погляді, сказала.
- Я не розумію про, що ти говориш?
- Ой, що ти таке кажеш, Марго? Ти стала гіршою ніж у минулому році. На дзвінки не відповідаєш, хочеш, що я з розуму зійшла?
- У мене був розряджений телефон. - збрехала я.
- Це лише безглузді виправдання. - випалила жінка. - Навчання для тебе - пусте місце. Про повагу до мого майбутнього чоловіка я взагалі мовчу. Ти навіть не вітаєшся з ним, коли заходиш в дім.
- Чому я повинна?
- Тому, що я будую тобі щасливе життя. Ти повинна бути вдячна за це.
- Ти перебудовуєш його кожен рік! Ти руйнуєш мене! - крикнула я, стискаючи руки в кулаки. Я більше не могла це терпіти. - Як тільки я знаходжу те чим хочу займатися або отримую друзів. Ти жбурляєш мене у новий світ, у нове суспільство. Це ненормально! Я змучилась від цього всього! Хіба не видно?
- Ти не хочеш рідній матері щастя?
- Хочу, але....
- Ось бачиш Марго, це все заради нашого щастя. - вони зиркнула на годинник. - Мені час йти. Вечером ще поговоримо.
- "Твого щастя ...." - подумки закінчила я розмову. Вона завжди тікає від розмови. Розаліна турбується лише про себе, я це чудово знала.
Поївши я пішла на гору. Неприємна розмова з мамою залишила колючий осадок. Я ніколи не привикну до таких розмов. Моя рука лягла на планшет, коли я стрибнула на ліжко, після освіжаючого душу. Я зателефонувала дівчатам. Лише вони могли підкріпити мій позитив та радість на цей день.
- Привітик дівчатка!
- О-о-о мімі, я уже скучила за тобою.
- Чому Анна мовчить? - я подивилась на Кріс і здивовано вигнула брову.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ти належиш мені!
Fanfiction! Призупинено! У світі еліти та безсонних ночей Дейміан - король, незаперечний і непереможний. Його присутність в будь-якому приміщенні негайно привертає увагу позирки і захоплені вигуки красунь. Проте коли Томас, його права рука, нагадує йому про н...
