О ні!

70 6 5
                                    

- Що?

- Це не обговорюється. Я вже прийняла їх запрошення . Ти ж не хочеш, щоб я виглядала якоюсь дурною?

- Але  мамо, у мене вже плани сьогодні вечері! - вигукнула я.

- Ти, що не можеш їх перенести? Із моїм чоловіком ти гуляти не хочеш, і тут ти хочеш мене принизити? - насупилась мама. - Ти взагалі від дому відалилася.  Я не знаю з ким ти і де.

- Мамо, коли це тебе хвилювало де я?  - рикнула я. Лице жінки завмерло.

- "Ти навіть перестала мною цікавитись." -  занило серце в середині мене. Кожний раз, як мама приходила додому, не звертаючи на мене щонайменшої уваги та починала дзвонити своєму йолопу, у мене починали з'являтися думки. Вона мене не любить. Я їй не потрібна. Вона про мене забуває. Навіщо я  залишилася з нею? Я пошкодую.

Можливо це лише краплі депресії, яка навалювалась на мене час від часу, а можливо я і справді потребувала трохи її любові. Ми довго не проводили днів разом, не дивились фільмів або не готували шоколадного печива.

- Що з тобою не так?

- Це щось зі мною не так ?!

- Чого ти так скаржишся, я ж дала тобі все, що ти хочеш? - від цих слів на моєму лиці з'явився шок.

- "Серйозно." - подумала я.

- Все! Це не обговорюється. Вечером ми йдемо в гості до моєї подруги. Я вже їй пообіцяла. Подумай тільки, в неї є син. Вам буде весело разом. - запевнила мама. Мої брови попозли до гори. І це нормально по вашому?

Я не встигла нічого сказати, коли жінка вийшла за двері та закрила їх. Так, не можу заперечити, що Розалін була дивовижною жінкою. Але це....

Я зітхнула та попленталась до своєї кімнати. І , що мені робити весь день? Планувати ще одну помсту для Дейміана?

*                    *               *

Вдівшись у це.....

Вдівшись у це

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Ти належиш мені!Where stories live. Discover now