Я взагалі не розуміла, чому на такого як Орман западають дівчата. У нього крім симпатичного личка більше нічого нема. Хіба їх не хвилює його характер або ж ситуації в яких він поводиться як повне ЧМО. Коли я йшла коридорами школи, то помітила двох дівчат, що спираючись на стіну, шепотілися та дивилися в телефоні. Я зиркнула їм через плече і.... ох, знов цей Орман. На їх телефоні було відео, яке літало по всій школі уже який тиждень. Там "король школи" бігав із м'ячиком, граючи в баскетбол, а в кінці підморгував камері. Інеса була так рада через це, тому, що ідея була її і відео було опубліковане на шкільний сайт саме нею.
Раптом почувся дивний шум. Я зійшла по сходах, думаючи, що це воює Мейсон у лабораторії. Але ні. Двері кімнати були відкриті й коло них стояли двоє інших учнів. Я помітила, що стовбчився натовп, звід - ти лунали підбадорюючі крики та удари. Я пролізла крізь натовп та жахнулась.
Один із підданих Ормана взяв Мейсона за голову та бив об стіл. Губи хлопця були напухлі, а з носа текла кров. Він не міг опиратися. А ще одним ударом в серце було те, що двоє хлопців тримали плачучу Сюзен та заставляли її дивитися на це.
- Що ви робите! - закричала я, підбігаючи та відштовхуючи хлопця від Мейсона. На додачу, я ще й встигла вмазати йому по лиці кулаком. Підданий відійшов на паро кроків та скорчив злу гримасу. Я хижо зиркнула на інших двох хлопців і ті повільно відійшли від блондинки.
- Ти як? - спитала я, дивлячись на Мейсона. Той утер носа та кивнув, підвівся та повільно підійшов до заплаканої Сюзан. Я знову провела поглядом по натовпу. Всі дивилися на мене.
- Хто давав вам право робити з ним таке?!
- Я, то й що? - спереду натовпу вийшов Орман. Він зверхньо посміхався та поглядав на мене. - І, що ти мені зробиш, ненормальна?
-"О ні, краще не лізти." - подумки оголосила я. У мене безпосередньо прокинувся інстинкт самозахисту та включилася хитрість. -"Я не знаю на скільки він сильний і чи здолаю я його взагалі."
- Ти? - я вказала на нього пальцем та скорчила нахабну гримасу. - Хах, я так і знала. Нічого нового. - звичайно, що це було не гарно, але кого це хвилювало. Я відмахнулась від нього, як від мусора, обернулась спиною та підкликала до себе учнів-лаборантів, що стояли та з острахом спостерігали зі дійством.
- Де Данте, чому він не тут? - прошипіла до них я.
- У боса якійсь плани. - відповіла одна із дівчат.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ти належиш мені!
Fanfiction! Призупинено! У світі еліти та безсонних ночей Дейміан - король, незаперечний і непереможний. Його присутність в будь-якому приміщенні негайно привертає увагу позирки і захоплені вигуки красунь. Проте коли Томас, його права рука, нагадує йому про н...
