lado oscuro

Indescriptiblemente feliz de conocerte

                  *Ектор*
Ось остання секунда, кінець гри, ми виграли з рахунком 3-1. Радості не було меж.
– Юхууу, ми це зробили

Переможний танець від нас з Ямалем був обов'язковим. Ми всі змучені, спітнілі, але щасливі пішли в роздягальню.

Нарешті, я прийняв душ і переодягнувся, аж легше жити стало.
Коли я вийшов одразу з'явився Гаві зі своїми питаннями
– Ти, після того як забив гол, подивився у віп зону, от мені цікаво – що такого ти там побачив, що впав у ступор і простояв декілька секунд нерухомо?
– Давню знайому, яку не бачив більше чотирьох років.
– Такий був зачарований її виглядом?
– Хаххаха, був здивований, що вона взагалі прийшла.
– Ти її запрошував?
– Мій батько запросив їх сім'ю.
– Тепер у мене є більш делікатне питання.– Гаві перейшов на шепіт, щоб їх ніхто не чув.
– Уважно слухаю.
– Завтра приїде зброя. Коли ми маємо її забрати?
– Береш своїх людей, на 19:00 за містом, я також там буду.
– Коли ти почнеш втілювати свій план в життя?
– Чекай, ще потрібно підготуватися і добре все продумати.

*Автор*
Закінчивши розмову Ектор вийшов з роздягальні. І направився до своїх батьків.
– Здрастуйте, Сеньйоре Фабіано, як ся маєте? – сказав він потиснувши руку чоловікові
– Все добре, Екторе, дякую, що поцікавився. Доречі зіграв ти сьогодні чудово.
– Мені приємно, що ви оцінили. Сеньйоро Альварес, ви, як завжди, маєте дивовижний вигляд – зробив він комплімент жінці.
– Дякую, Екторе, дорогий, ти завжди був таким чудовим хлопчиком.
– Рената, несказанно радий зустрічі, ти стала доволі красивою – після цих слів він галантно поцілував її руку.

*Рената*
Такий ввічливий аж гидко. Фальшива усмішка і компліменти. Видно, що його примусили так поводитися зі мною. Якби не сеньйора і сеньйор Форт він би мене вже розірвав, ну і я його впринципі теж якби не мої батьки.
– Взаємно, Дякую. Ти дуже змінився з нашої останньої зустрічі.
– Як не як пройшло чотири роки

Знову фальшиві усмішки від нас обох і задоволені лиця батьків бо ми ведемо себе адекватно. Я задушила б його на місці. Голими руками, загнала би свої нігті в його горлянку, по самі кісточки пальців, роздерла би в м'ясо, настільки я ненавиджу цього хлопця.

*Ектор*
Як мило аж нудить, ці всі ввічливі розмови, усміхнена пика Ренати, застрелив би її, от справді витяг би пістолет прямо зараз і застрелив, зробив би з її тіла решето, але тоді почнеться мафіозна війна, а зараз я не можу цього допустити, я повинен діяти обдумано, як належить консельєрі, а не як якийсь шмаркач з пукавкою за поясом.
– Ой, а давайте на завершення вечора всі разом повечеряємо в ресторані – запропонувала моя мама
– Чудова ідея – погодилася сеньйора Альварес