lado oscuro

Душегуб

*Ектор*
Єдина помилка якої я допустився - не вирізав родини тих покидьків повністю. Я вийшов з кабінету. Взяв автомат і ніж, пістолет завжди був зі мною. Поїхав зустрітися з хлопцями. В нас був будинок в якому проводилися подібні зустрічі. Гаві, Торрес і Ямаль мене вже чекали.
- На рахунок кілера в моєму домі: Феран кращого стрілка за тебе немає у всій країні, тому ти поїдеш і вирішиш цю справу. Пабло, ти займися плітками про винагороду за мою голову. А ти Ямаль зроби щось з онлайн оголошеннями, що до цього. А я маю одну не відкладну справу.
- Свою дружину? - хитро мовив Ямаль.
- Не вгадав. - Я вийшов на вулицю, сів в машину і помчав до будинку Вітті. Чекай гостей стерво. Ось я під'їхав. Світло було увімкнене тільки в одній кімнаті. Там і була мала Вітті. Я тихо пробрався у середину. Заховався в кутку і прийнявся чекати. Бачу, заходить Аполонія. Я підійшов ззаду, однією рукою завів її руки завів за плечі і так тримав, а іншою взяв за шию. Нахилився до її вуха і тихо сказав:
- Не грайся з тим хто тобі не по зубах.
- З чого ти взяв, що не по зубах мені?
- Твої батько і брати не могли мені протистояти. А в тебе трохи прорізалися зубки і ти вже лізеш кусатися. Впринципі хід хороший, молодець. Хтось інший повівся би і вже було б по ньому, от тільки ти не врахувала, що батько цього прийому я. Навіть трохи шкода тебе.
- Ти, Форт, занадто зарозумілий. Вважаєш, що найбільше мозгів маєш. Завалив мого тата, моїх братів і думав ніхто не буде мстити. От тільки не забувай, що існує Аполонія Вітті.
- Мило. Ти маленьке стерво, яке не вартує навіть половини того, що вартував твій батько. Намагаєшся впоратися зі мною, от тільки не ти тримаєш мене за горло, а я тебе.
- Хаххаха, а ти смішний.
- А ти занадто самовпевнено себе ведеш. Дай відповідь на декілька питань.
- Ну валяй поки можеш.
- Скільки кілерів беруть участь в твоєму конкурсі?
- Багато, більше ніж ти міг подумати.
- Ов, цікаво. Шкода, що конкурс відміняється.
- Це з якої причини?
- Організатор не в стані. - Після цих слів я перерізав їй горлянку ножем, кров хлинула мов з фонтану, заливаючи все навколо, враховуючи мій одяг, леце її застигло в здивуванні і вона впала на землю, промовляючи свої останні слова:
- Ти, душегуб, будеш за це все в пеклі горіти. - Одразу після чого вона замовкла назавжди, захлинувшись власною кров'ю.
- І без тебе знаю. Спочивай з Богом стерво. - Я, ніби, виплюнув ці слова. Витер рукою піт з лиця. Взяв бак з бензином облив усе добряче, вийшов на вулицю і підпалив.
- Запам'ятай Вітті: Ектор Форт не той з ким можна гратися. - Ось будинок палає все яскравіше. Вогнище потріскує, в'ється, а я стою на дорозі і дивлюся. Добре, досить цього шоу. І я поїхав геть. По дорозі зателефонував Торрес.
- Ало.
- Екторе, все чисто, я їх прибрав.
- Їх?
- В твоєму домі було три кілери.
- Молодець, Ферран. Дякую за службу. - Потім Гаві подзвонив:
- Слухаю.
- Ми впоралися, більше ніхто не полює на твою голову.
- Молодці, дякую. - І я з полегшенням поїхав до свого будинку. Дома одразу пішов у ванну, глянувши в дзеркало я побачив таку картину: волосся стерчить в різні боки, від носу до вуха лінія корові, одяг в крові, руки в крові. Та я схожий на психа, чорт забирай. Справжній дідько-душегуб. І стало смішно з цього всього.

*Рената*
Сьогодні я ночую у Фортів. Мене поклали у кімнаті Ектора я ж від сьогодні його дружина. Мішель дала мені свій одяг. Звичайно мені було дуже цікаво куди він поїхав, але я так і не дізналася. Я лягла спати. Посеред ночі я прокидаюся в холодному поту. Мені снився сон. Жахливий сон. Мені снилося пекло: червоне, падаюче, страшне, а в нім сотні людей горять, мучаться, стікають кров'ю. В центрі цього всього сидить Ектор на троні з кісток, руки в нього в крові, леце в крові, очі червоні безумні, на обличчі диявольська посмішка. І він дивиться як через нього страждають. Душегуб - перше, що спало на думку після цього. Мені до цього ніколи подібне не снилося, та що подібне, мені взагалі майже ніколи нічого не снилося. А тут після нашого весілля сон, ще й такий. Я пробувала знову заснути, але не виходило. Було цікаво, що означає мій сон і де зараз Форт. Чому він ще не приїхав? Так багато питань і жодної відповіді. Невдовзі я все-таки заснула.

___________________________________________
Частина тринадцять. Дякую всім хто читає 💋