Таємниця...

.Переїзд.

Я прокинулася від того що на мій мобільний хтось телефонував, номер незнайомий, я піднімаю слухавку, і сонним голосом говорю:
- Слухаю .
- Привіт! Що робиш?
- Ооо, це ти Дін, ну привіт,ащоя ще можу робити в таку рань? Звісно спати!
- Спати? Тай ще в 11:30,та вже обід!
- Обід? Як обід? Я що так довго спала?
- Хаха, виходить що так.
- Гаразд Дін бувай, я не можу розмовляти!
- Чому це?
- Тому що я йду в душ! Може хочеш зі мною?
- Звісно! Не відмовляюся!
- Обійдешся малюк! Хахаха.
- То цея малюк?
- БЛІНННН, ДІНН! я неможу розмовляти, чи тебе заклинило?
- Гаразд, Гаразд, зателефонуєш як зможеш!
Я кинула слухавку, і бігом помчала до ванної кімнати, холодний душ тепер буде всамий рас. Я вийшла з душової обвившись коротеньким рушничком який ледь прикривав мої груди і сідниці. Нарешті я в своїй кімнаті, я одягаю на себе все в один колір, чорну спідницю, чорну блузу, чорні колготки, чорні туфлі, чорне пальто. Вибігаю з кімнати вниз по сходах до кухні, роблю собі швиденько бутерброд і вибігаю з дому. Поспішаю я так до Сабріни! Я вирішила йти пішечком, щоб хоч трохи подихати свіжим повітрям Берверда. Нарешті дожувавши свій бутерброд я дійшла до Сабріни! Я постукала в двері, вона відчинила, нуууу вигляд у неї не айс, розтрепане волосся, мішки під очима, схудла!
- Привіт Менді, чому вчора не зателефонувала?
- Пробач Сабрін, просто я пізно до дому повернулася!
- Гаразд, заходи в дім.
Ми зайшли в середину будинка, я сіла біля каміна на диван..
- Сабрін аде твої батьки? Щось давненько я їх не бачила!
- Вони поїхали до бабусі на місяць, а твої де мені цікаво? Бо щось ти пізно начала до дому приходити!
- Мої поїхали у відрядження на дві неділі!
- Клас, ну тоді розповідай куди ти вчора так поспішала , що забула зателефонувати!
І тут я Сабрі все розповіла про Діна, вона була у захваті, вона дуже рада за мене, але ми з ним просто друзі. Краще тепер подумати про неї, та її малюка.
- Сабрін, а щоти вирішила нащод своєї вагітності?
- Я не знаю Менді, я дійсно не знаю що мені робити,( вона плаче )
- Не плач мила, все буде добре, удвох ми щось придумаємо, от побачиш, а тепер у мене виникла геніальна ідея!
- Яка?
- Щоб я була ближче до тебе, і щоб знала як ти з малюком, я переїду до тебе на дві неділі!
- Оо так! Це чудово!
- Ну тоді я піду до дому щоб зібрати деякі речі! А вечером повернуся до тебе, гаразд?
- Гаразд! ( Вона обійняла мене)
Я вийшли на вулицю і щоб не йти спочатку до дому я спіймала таксі і попрямувала до моря!
Біля моря мені спокійно, я можу побути на самоті з своїми думками, можу втекти від реальності в свої ілюзії де мій воображаємий добрий світ! Мої думки почали мені сипати ложками солі на ті рани які я роками намагалася залікувати, душа розвивалася від болі, ті метелики всередині мене колись лоскотали мене, і радували завжди, а тепер вони поїдають мене, ну чому я неможу все забути назавжди? Чому? Я забуду на день, тиждень, місяць, рік, але не назавжди! Я згадаю все, все до останньої краплі, і тоді я не можу врятуватися від минулого . Я перестала довіряти людям тому що боюся що вони мене викинуть як ляльку коли на граються , мені важко було у всьому, з коханням (я не могла нікого полюбити); з батьками (завжди на роботі, ніколи мене не помічають, таке відчуття щоя далеко не їхня дітина); з друзями (нецінували мене, а просто використовували); а головна причина Я (не могла зрозуміти в чому сенс життя? Яка моя роль на землі? Варто мені щось змінити чи ні? Багато мріяла, багато чекали від близьких людей, але згодом всі мене розчарували. Я хочу нового життя!)
Черес свої роздуми я не помітила як настав вечір, час додому збирати речі.
( Черес 15 хв ) ...
Я стою в своїй кімнаті і думаю які самі нужні речі мені потрібні. ( Черес 30 хв )... Моя валіза забита речами: три бейсболки, двої джинси, дві толстовки, юбка, книга, навушники, піжама. Все можна рушати до Сабріни. Я спускаюся вниз по сходах, виходжу з будинку ловлю таксі, і їду, черес декілька хвилин я стукаю в двері Сабрі, вона відчиняє.
- Де ти так довго була? Я хвилювалася!
- Я була біля моря, сиділа, трохи розвіялася від всієї метушні!
- Ходімо я покажу твою кімнату, док ти ходила я все зробила супер!
Ми війшли в ту кімнату яку вона приготувала, ія просто заціпініла , кімната була неперевершена, персикові стіни, дві великі шафи, журнальний столик, в центрі кімнати велика двуспальна постіль, і велике французьке вікно з видом на сад!
- О божеее Сабрі! Кімната просто шикарна, дякую тобі!
- Хахаха, все для моєї любої подруги!
Ми обійнялися, Сабрі мовчки вишла з кімнати, я розклала свої речі по шафам, і лягла в кровать, завтра новий день, а отже тепер потрібно спати, Надобраніч!