Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла

***

В кабінеті повисла тиша. Смерть. Що воно таке? Чому її так бояться люди, і чому маленька дівчинка з такою легкістю говорила про таку страшну річ? Запитань було надто багато. Хотілося все дізнатися прямо зараз, але не час. Терпіння, і згодом Макс все дізнається, все зрозуміє. Тільки не сьогодні.

— Вона так і сказала? — Макс поправив свої окуляри і поглянув у блокнот, в який записував важливі речі. Йому було ніяково дивитися у вчі цієї дівчини. Дівчини яка пережила стільки лихого і бридкого, що він і уявити собі не міг. Він просто студент, який нещодавно випустився з університету, що він знає? Правильно – нічого! Чим він може допомогти? Правильно – нічим! Та, Анні потрібно було комусь розповісти, з кимось поділитися, тому для цього обрали Макса. Він став слухачем, а не психіатром.

— Я пам'ятаю все, до єдиного слова. Тоді, вона здалася мені безпорадною, маленькою дівчинкою, але насправді, вона була куди сильнішою, ніж я могла собі уявити. Якщо ви запитаєте, кого я вважаю найхоробрішою людиною в світі, я відповім – що це Єва. Таких людей немає і більше не буде. Люди – надто жорстокі створіння, надто огидні і бридкі, щоб зватися людьми.

— То ж ви прокинулись і познайомились з Євою? Що було згодом?

— Голод і холод. Ми грілися, обійнявши одне одного і це не на жарт зігрівало. Що ще ми могли зробити? Правильно, ми були надто безпорадними.

— Що в цей момент робила Марія?

— Права рука диявола? — Анна єхидно посміхнулася. Як тільки Максим згадував про Марію, руда одразу мінялась. Не була вже жертвою, була хижаком, який міг роздерти на клаптики кого завгодно. При згадуванні викрадача в неї починався зрив, а при розмові про Єву, дівчина одразу ж розтоплювалась в теплоті. Максим помітив це і швидко занотував, — Вона билася гловою об стіну. Я не питала в Єви про неї, не бачила необхідності. Вона здалася мені слабкою жінкою, ще слабшою за Єву. Просто тіло і нічого більшого. На той час, коли я попала туди, вона вже збожеволіла.

— Чому ти так ненавидиш її? Вона ж така сама жертва, як і ви з Євою.

— Жертва? – руда встала зі стільця, непоспішаючи і тихо, підійшла до Максима. Вона склонила свою голову над його і прошепотіла:

— Вона хижак, а не жертва. Тільки слабкі б'ють ще слабших. Вона була такою ж.